У Львові 28 листопада на сцені театру ім. М. Заньковецької відбудуться два сольні концерти відомої співачки, володарки Гран-прі Міжнародного конкурсу ім. Квітки Цісик, переможниці телепроєкту «Голос країни-9» Оксани Мухи. Спеціальна програма «Kvitka відома і невідома» присвячена 70-річчю Квітки Цісик.

«Ця зустріч буде дуже теплою. Квітка усміхнеться нам з небес, адже пісні, які вона зберегла для нас, сьогодні об’єднують українців у всьому світі. Співатиму для вас, мої дорогі глядачі, співатиму для Квітки. Від серця і до серця нехай передається любов до української пісні. В пісні наша сила, гідність і перемога!» – акцентує заслужена артистка України Оксана Муха. Співачка зробила чимало для популяризації творчого доробку Квітки Цісик, усе можливе й неможливе, щоб її пісні почула і закохалась у них вся країна.

– Тішуся, що знаємося ці десять років. А щодо підсумків, я ніколи так не аналізувала ці роки. Людина живе у своєму ритмі, в якому вона опиняється, і в цьому колесі – концерт за концертом, подія за подією. Важко вискочити з нього, щоб оглянутися. За ці десять років була дуже висока швидкість. Це було багато благодійних концертів. Власне так я свого слухача й глядача знайшла – завдяки дуже важливим благодійним концертам.

Тішуся, що в мене є прекрасний слухач! За десять років я відчула вірність, любов, повагу. Мій слухач є відданий. Відданий українській пісні та традиціям. Це дуже змістовні люди. Це люди, які шанують Україну, які шанують історію, які люблять свою землю і свою пісню. Тішуся, що в мене такий слухач, і за це щиро вдячна. 

– У мене прекрасний слухач, який мене знайшов, якого я знайшла за ці десять років. Українська пісня дала мені багатьох чудових людей, які творять українську культуру, які щиро вболівають за Україну. Для мене це надзвичайно цінно. Так, я свідома, що «Голос країни» дав мені велику можливість отримати більшу популярність. Але «Голос країни» дав можливість людям відчути себе якісними, змістовними, важливими, відчути себе українцями з цією піснею і культурою, яка є дуже красивою.

– Я б казала, що це не можна порівнювати. Кожен конкурс є дуже важливим по своєму. Якщо ми ставимо серце і розум, то мені ближчим є Міжнародний конкурс імені Квітки Цісик, який відбувся у 2011 році. Це було мені підтвердженням, що я йду правильним шляхом. І цей конкурс був імені Квітки, і таке враження, що Квітка мене підтримала. На «Голосі країни» я боролася за Квітку, за її ім’я. Буду щирою, порівняно з конкурсом імені Квітки Цісик, «Голос країни» забрав моє здоров’я. Цей шлях, який я пройшла на «Голосі країни», це був сильний стрес… Це пів року життя в суцільному стресі. Чому? Я в душі далеко не публічна людина. А тут пів року постійно під оком відеокамер.

– Я не звикла сходити з дистанції у житті. Маю дуже впертий характер. Якщо це потрібно зробити, я зроблю… Так, тепер кажу, що це коштувало мого здоров’я. Кажу й про графік, який створився потім. Є виконавці, які виступають щодня, є такі, що раз на місяць. Думаю, що багато залежить, якою є людина, зокрема як виконавець віддає свою енергетику людям, любов, щирість і свою силу. Мої концерти завжди зі живим звуком, ми ніколи не працюємо під фонограму. І всі ці 10 років співаю наживо. 

– Данило у своєму житті пережив більше, ніж будь-яка середньостатистична дитина. Він пережив розлучення батьків, переїзд до бабці з дідусем, потім в нашу квартиру. Потім я захворіла і він знову повернувся до бабці з дідом. Згодом розпочалася війна, він приїхав до мене в Італію, він бачив все, що я проходжу під час лікування… 

Данило сильно подорослішав. Він почав сприймати світ інакше, в нього немає ілюзій. Він знає, що доля часто є несправедливою, а жити, щоб не сталося, треба. Він це розуміє. У Римі він навчався в міжнародній школі, куди мріють потрапити італійці. Вони добирали на безкоштовне навчання лише чотири українські дитини. Ми були четвертими. І ця школа була за десять хвилин ходьби від місця, де ми жили. Данило в цій школі спочатку займався кларнетом, згодом розпочав навчання на гітарі. 

Зараз він дуже добре грає на електрогітарі. Має вже свої гітари. Розумію, що йому в майбутньому потрібна буде студія. Бачу, що в сина дуже гарне музичне майбутнє. Має потенціал. Приходить зі школи і на гітарі може грати до трьох годин без перерви. Зараз Данило навчається у школі у Львові, він у дев’ятому класі.

– Так, я подолала рак. Лікарі задоволені результатом. Тепер завжди потрібно перевірятися, робити обстеження і тримати руку на пульсі. Найголовніше, що я жива!

– 28 листопада будуть два концерти у Національному театрі імені Марії Заньковецької – о 17.00 і 20.00. Зараз у нас не так багато нагод зустрітися і хоч трохи морально відпочити. Тож скористаймося з цієї нагоди і послухаймо та поспіваймо пісні Квітки Цісик разом.

Окрім концертів пам’яті Квітки Цісик, ще будуть і концерти пам’яті Ніни Митрофанівни. Згодом. Хочу підтримати світлу пам'ять Ніни Матвієнко. Я б хотіла людей гуртувати навколо її світлої пам’яті, щоби люди пам’ятали її пісні. Для мене це дві потужні українські співачки. Це єдині дві співачки, яких я слухала і вірила в їхню любов до пісні, їхню любов до України завдяки їхньому співу через серце. 

Я вдячна Квітці. Вона співала в той час, коли у нас було заборонено створювати якісний український продукт, можна було робити лише шароварщину і все було зросійщене. Вона у США вклала великі гроші у два альбоми. Зробила це дуже якісно. Квітка залишила нам якісно зроблені, якісно аранжовані і якісно записані пісні. Не шароварщину, яку нам нав’язувала росія. Тому Квітці я завжди була, є і буду вдячна. 

– Так. Вже давно не виступали разом на концертах разом зі Сашком. Щиро радію, що Олександр Божик буде на концерті. Разом зі мною виступатимуть і діти. Ми провели кастинг – на сцені разом зі мною буде близько 30 дітей. Було кілька сотень заявок.

– Якщо ми не проводитимемо концерти, люди не матимуть того ресурсу – буде депресія. Якщо ми не будемо бачити і відчувати гарне, навіть у найскладніші часи, нам буде дуже важко. росія лише того й чекає, аби ми впали духом. Такі концерти, як мої, навпаки підіймають дух людей.

У час боротьби з агресором особливо важливим є відстоювання і поширення нашої культури. 

Мій концерт є благодійним, ми віддаємо значну частину коштів із квитків на Збройні сили України. Ми проведемо благодійний аукціон на концерті задля збору коштів для воїнів. Концерт – це привід зібрати кошти, підтримати Збройні сили України, наповнити людей позитивом і підняти дух людей. 

Серед лотів благодійного аукціону ключовими є два портрети Квітки Цісик відомого українського художника Ніко Струса (розмір 60/70; шкіра, спецфарби). Початкова вартість – 15 000 гривень (крок – 1000 гривень).

Уже зараз ви можете робити свої ставки! У коментарях під моїм постом у фейсбуці.

– під фото картини, яку ви обрали. Якщо вашу ставку не переб'ють під час концерту у Львові, картина – ваша. Закриття прийому ставок онлайн о 15.00 28 листопада.

Володаря лоту оголосимо у першій половині дня 29 листопада. Якщо ми можемо зробити щось для спільної Перемоги – мусимо робити це! Найгірше – бездіяльність і байдужість. Ворог саме такої поведінки хотів би від нас, але цього не буде, бо ми українці, бо ми незламні!

– У своїх рідних, у спілкуванні з батьками, сином, сестрою, з моїм Миколою. Мої рідні – це світло мого життя, моя сила і безмежна любов. Це найдорожче, що в мене є. 

– Так, зараз так є. І мовиться про художника Ніко Струса. Ми познайомилися з Миколою під час знімання кліпу. Ми разом вже три роки. Два з них – це рак. Мої батьки виховували сина, а Микола доглядав мене в часі хвороби. Я муза Миколи і щаслива з ним. 

– У цьому році у Великобританію та Ірландію мене запросили, в Римі ми самі організовували концерти. У США та Канаді також відбулися концерти задля допомоги воїнам. Здебільшого приходить наша діаспора. Збираємо кошти для бригад, які звертаються до нас із допомогою. У США з благодійним фондом Revived soldiers Ukraine (засновниця Ірина Ващук) працюємо задля допомоги в реабілітації військових. За ті кошти, які збираємо в Америці, лікують воїнів. Кажу про протезування, операції, відновлення зору, пластику обличчя. Тут лікарі хотіли ампутувати ногу, а у США ногу воїну врятували. 

Ба більше, в одного військового, який зараз проходить лікування в Америці, була складна ситуація з рукою – йому вставили металеву конструкцію, яка тримає руку. Коли його виписали, то в його картці було написано, що німецька клініка готова була взяти його на лікування, але він відмовився… Про це він дізнався під час виписки. Просто лікар дав «свою» людину на це лікування, а цей боєць, який потребував лікування за кордоном, пише відмову… У воїна все гаразд, він на лікуванні за кордоном, а коли повернеться, лікарю буде непереливки…

Українські воїни будуть потребувати, аби в державі створювали все більше й більше реабілітаційних центрів. Понад 50 тисяч військових чекають на протезування через поранення.

– У США спілкувалася з пораненими військовими. Їх категорично не можна жаліти. Не можна показувати своє глибоке співчуття. Ця підтримка має бути на рівні з ними. Вони мають почувати себе на рівні. Вони не мають бути слабші в твоїх очах. Навіть без рук чи без ніг – воїни є сильні. Ми, українці, маємо бути активними і бути постійно думками, що ти можеш зробити, аби воїни на фронті перемогли. Якщо ти постійно про це думаєш, то ти на одній хвилі з бійцями і ти маєш про що з ними поговорити. Маємо постійно бути в темі.

– Я багато про це думала. Я б дуже хотіла, аби люди, які через війну виїхали в Європу, повернулися додому. Повернулися додому, отримавши досвід в Європі, відчувши як еволюціонували європейці, яких так не нищили, як українців, як суспільство між собою лагодить, що таке повага, що таке мати витримку, і що не все відбувається одразу. В Україні є проблема, що люди хочуть все і одразу. Люди хочуть таблетку, яка вилікує від хвороби, одразу. Люди хочуть, щоб дитина сіла і зробила уроки, одразу. У нас через це є сварки у родинах. У нас немає правильного терпіння, в повазі, і розуміння один одного.

У перемогу України я вірю. Територіально – так, ментально – не впевнена. Ми дізналися, яка частина суспільства є адекватною, і зрозуміли, скільки у нас є гнилі. Це добре. Добре розуміти на чому ти стоїш і не робити собі ілюзій. Може за 100 років щось зміниться. Я не є оптиміст, я реаліст. Потрібно працювати й працювати! На жаль, у нас держава крадіїв. Люди, які мають якісь важелі впливу, крадуть… У нас держава корупціонерів і хабарників. Нещодавно в аварії загинули два українські водії, які з Італії возили гуманітарну допомогу. У них постійно дерли гроші на кордоні наші митники… Сумно і це болить. Зовнішнього ворога видно, небезпечний і внутрішній ворог. 

– Приділити час на себе і зрозуміти, хто ти. Приділити час собі – час на духовне усвідомлення, зрозуміти, хто ти. Відчути як Господь тебе любить. Суть є не у всесильності, а в любові. І, якщо людина зуміє подолати в собі жадібність, заздрість, ненависть, залежність, якщо зможе подолати в собі такі погані речі, і почне любити світ, сприймати його з усіма його мінусами, не вимагати ідеалів, а просто жити, і просто бути, самому ставати кращим, тоді нас це врятує.