Сьогодні, 4 жовтня, о 16:00 в головній будівлі Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки «Іван Самотос: Стверджене / Нереалізоване», приуроченої до 90-річчя від дня народження цього видатного львівського художника, скульптора, педагога й активного громадського діяча. Вона стала частиною Львівського тижня скульптури. Кураторами проєкту є Роман Яців, Ігор Кожан, Оксана Біла та Івона Лобан.

Це спроба сповна розкрити творчу діяльність Івана Самотоса в масиві його мистецької спадщини, по-новому прочитати стверджене, висвітлити нереалізоване. Програмну особливість виставки «Іван Самотос: Стверджене / Нереалізоване» представляють у трьох концептуальних зрізах: еволюція пластично-образної мови скульптури – від ранніх творів до формалістичних знахідок 1990 – 2000-х років; начерки, ідеї творів монументального жанру, так і не реалізовані в повному обсязі; адресована студентам авторська педагогічна методологія скульптури як професійної мистецької галузі.

Експозицію виставки формують твори й фотодокументи стадій пошукового процесу Івана Самотоса, які розкривають «заховані» від глядача деталі авторського методу і виявляють ціннісні орієнтири митця через його зацікавлення темами національно-патріотичного спектра та через зв’язки з постатями культуротвірного процесу, дотичними до формування Української державності.

Іван Самотос (1933 – 2016 рр.) – народний художник України, почесний академік Національної академії мистецтв України, голова правління Львівської організації Національної спілки художників України, голова президії Ліги творчої інтелігенції Львівщини, член президії товариства «Україна-Світ», заступник голови президії Конгресу української інтелігенції Львівщини, член редколегії газети «Літературний Львів», член президії товариства «Меморіал», завідувач кафедри монументально-декоративної скульптури Львівської національної академії мистецтв. Нагороджений орденами князя Ярослава Мудрого (2003 р.) та Кирила і Мефодія (2005 р.).

Як педагог Іван Самотос виховав не одне покоління відомих майстрів монументальної скульптури, як видатний скульптор зробив значний внесок у скарбницю українського образотворчого мистецтва. Він є автором понад 100 пам’ятників і 80 станкових робіт, більшість із яких зараз належить до експозицій провідних музеїв України та закордону. Серед найвідоміших творів митця погруддя Григорія Сковороди (1969 р.), погруддя Івана Котляревського (1971 р.), пам’ятник жертвам НКВС у Замарстинівській тюрмі Львова (1997 р.), а також пам’ятник В’ячеславові Чорноволу у Львові, відкритий 28 грудня 2002 року. 

Еволюцію авторської мови можна простежити за періодами: у 1960 – 1970-х роках її виявом є узагальнено-синтезовані форми, в 1990– 2000-х вона тяжіє до загострено-експресивної манери ліплення. Справжній концептуальний «прорив» у стильовому виразі відбувся через необарокову редакцію бурлеску, що припала на зрілий і завершальний період життя митця. Концепт нереалізованого в експозиції розкритий на прикладі авторського підходу до вирішення тем національної історії з допомогою проєктів пам’ятника рівноапостольній княгині Ользі, пам’ятника Героям Крут і пам’ятника жертвам Биківнянської трагедії.