Вишиття, яке зберігає людські історії

Дім Франка до 5 жовтня запрошує оглянути виставку «Доля вишита нитками»

Дім Франка відкрив дуже особливу виставку – «Доля вишита нитками», яка спричинила чималий ажіотаж серед гостей музею. До експозиції ввійшли стародавні вишивки із села Шарпанці Сокальського району на Львівщині, зібрані завідувачкою місцевої бібліотеки Богданою Климчук. На події вона розповіла про формування колекції: багато вишитих виробів належать її родині, деякі дали односельці, дещо їй вдалося урятувати, особливо те, що стало непотребом для нащадків майстринь. Одне слово, вдалося зібрати чимало унікальних сорочок, фартушків, рушників, вишиваного декору та інших побутових речей, частково представлених на цій виставці. 
А ще пані Богдана розповіла про цікаві крої сорочок сторічної давності, колірну гаму, орнаментику та особливі комірці сокальських вишиванок. У цьому регіоні, незважаючи на важкі часи, окупацію та переслідування, жінки вишивали багато, але, на жаль, не так багато дійшло до наших днів. І саме завдяки любові до народної творчості, плеканню традицій і наполегливій праці вдалося зберегти бак багато чудових вишитих робіт.
Кураторка Галина Забавська зазначає: «Це не просто сорочки та рушники – за кожною з них стоять долі. Долі жінок, родин, поколінь, доля нашої землі. Долі різні, часом щасливі, а в більшості складні й трагічні. У кожної з них своя історія. Найсильніша молитва матері зашита в рушникові, кохання дружини – у візерунках вишиванок, дівочі мрії – у подушках та фартушках. Усе це – безмежний всесвіт. І наше завдання його зберігати, плекати для себе, для дітей, для майбутнього. Метою виставки є не лише показати красу, а надихнути досліджувати свій рід, історію своєї родини, відтворювати, відшивати ці взори. Схеми до деяких вишитих сорочок уже розробили».
А ще Богдана Климчук поділилася іcторіями експонатів, зокрема сорочки «Порічка»: 
«Іван і Фрузина Юзв'яки проживали на околиці села Шарпанці Сокальського району. Були заможні, мали багато поля, яке дісталося їм від пана Білінського. У сім'ї Юзв'яків було троє дітей: Стефанія, Марія і Текля. В січні 1944 року Івана та Фрузину замордували місцеві бандити. Доньки встигли заховатися. Найстаршій Стефанії тоді було 10 років, Марії – сім, а найменшій Теклі – всього три роки. Після вбивства бандити втекли. Тіла Юзв'яків лежали на подвір'ї в болоті, ноги і руки були поламані, понівечені. Коли сусіди вивели дітей із хати, малій Теклі зав’язали очі хусткою. Марія, коли побачила, що зробили з її батьками, перестала на якийсь час говорити. Бандити покрали майже всі речі, а хату спалили. Люди зі села сховали сорочки, намиста, фартухи мами Фрузини. Не наважувалися носити, бо кожна жінка знає, в кого яка сорочка.
Тільки через 15 років всі ті сорочки принесли Марії. Минуло ще багато років, перш ніж вона довідалася, що то сорочки її мами…»
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4822 / 1.59MB / SQL:{query_count}