Ілюстратор понад 50-ти книжок для видавництв України та закордоння, дипломант українських та міжнародних конкурсів "Мистецтво України", член Спілки художників України, львів'янин Петро Гулин вкотре зібрав земляків на представленні власного нового доробку. Виставка його творів "На перехресті" експонується сьогодні у LvivArtі.

Поставангардист Петро Гулин, якого творчий світ знає як митця, вірного собі і своїм мистецьким пластичним уподобанням, виставив невеликі за розміром камерні твори, поліфонічні у своєму звучанні. Сам художник, який, укладаючи експозицію, відштовхувався від циклу робіт "Перехрестя Айвазовського і Гулина", розцінює її як провокацію, бо вона - дещо відрізняється (своєрідний стрибок убік) від того, що він робив раніше. "Але провокацією є і саме життя, - ділиться з "Поштою" думками. - Навіть наша поява у світі - це теж провокація, наслідки якої наперед ніколи не є відомі".

Художник, який прийшов у мистецький світ, переживши чимало трагедій та горя (починаючи від трагічної загибелі матері, круглого сирітства, нужди, самотності і страшенної туги навіть не за тим, аби похвалили, щоб висварили через те, що вештався довго чи промочив ноги й інше). Творець, який мав у своїй біографії понад десятилітнє мовчання. Чоловік, про якого говорять як про надійного друга, що вміє виокремити по духу "своїх" у цьому жорстокому світі. Особистість, яку не нудно пізнавати. Петро Гулин запросив глядачів - як сказано в анотації до події - "вступити у гру, співпереживати та вільно компонувати в уяві пропоновані ним пластичні фантазії".

"З одного боку, викликає подив бурхлива, майже безмежна фантазія автора, - пише про нього доктор мистецтвознавства Орест Голубець, - його нестримне бажання до формотворення, експресивної насиченості простору нескінченними низками ліній, мозаїкою геометричних площин і кольорових плям, які, хоча й інспіровані реальністю, та насправді існують поза її межами. З іншого боку, вражає присутнє у композиціях художника відчуття філософської безконечності, постійної недомовленості, незавершеної розповіді, яка безупинно розгортається у циклах оригінальних творів. Процес "дефрагментації" таким чином стає безконечним і не завершується ніколи".

На перехресті зіткнень світів художника і глядацького внутрішня інтрига - як стимул до пізнання - домінує.