У Львівському музеї історії релігії відкрито цікаву виставку, присвячену козаку Мамаю

Від унікального міфічного українського персонажа Мамая можна очікувати всього. У цьому не раз переконалася директор Дніпродзержинського музею історії міста Наталя Буланова, яка зініціювала у Львові художню виставку "Мамайfest: галицька проекція". Ця експозиція, що створена у рамках Другого у Дніпродзержинську регіонального - присвяченого Мамаю - історико­культурологічного фестивалю, уже відкрита у Львівському музеї історії релігії.

Як розповіла Наталя Буланова "Пошті", від початку втілення ідеї фестивалю організатори пережили чимало приємних (і не дуже) сюрпризів і дійшли думки: як сам Мамай захоче - так і буде. "Щось організовую я не вперше, - розповідала гостя. - Однак ніколи не було стільки нестикувань та несподіванок, як у "мамаєвих" дійствах. Враження таке, що він з нами - сучасниками - бавиться, і його - завжди зверху".

Наслідком гри ідеалізованого воїнасимволу із українськими митцями стали присвячені йому живопис, графіка, скульптура, витинанки, різьба, вишивка та спроби вловити його сутність в інших видах мистецтва. Понад два десятки художників переважно із Придніпров'я (Андрій Пушкарьов, Гарнік Хачатрян, Володимир Наконечний, Валентина Панко та інші) і також інших куточків України (зокрема наше місто в експозиції презентують Орест Скоп та Іван Цап'як) демонструють: попри всю між нами різницю, Мамай як своєрідна "українська ікона, втілення віковічних прагнень господарювати на власній землі, як психотип кожного українця, що проявляється в карколомних моментах історії" - той, хто усіх нас єднає.

"Ця виставка об'єднує не тільки митців, - акцентувала на відкритті Наталя Буланова, - вона об'єднує звичайних людей і наголошує - Схід і Захід таки справді разом". А Орест Скоп продовжив: "У час, коли все зводиться до однакових джинсів, сорочок, уніфікованого мистецтва, Мамай - це той образ, який спроможний не дозволити нам втратити національну ідентичність. Звичайно, пісня, кінь, кохання, з якими цей образ асоціюється, притаманні кожному народові. Але в кожного пісня інша, інші слова, музика, настрій. Пісня Мамая, яку вчуваємо в цьому залі - не просто наша, вона про нас. І це те, що справді важливо".

Варте уваги, що після Львова виставку побачать у Керчі - вона експонуватиметься у Керченському історико­культурному заповіднику. Як і те, що Наталя Буланова мріє створити Мамаїв музей (і навіть збирає уже з цією метою майбутні експонати). Однак знову ж таки, буде так, як сам Мамай покерує...