Кіно
15 вересня о 19:30 у кінотеатрі «Планета кіно» ТРЦ Forum Lviv відбудеться допрем'єрний показ українського документального фільму «ЄвроДонбас» за участі його режисера Корнія Грицюка. Перед показом він представить своє кіно, а після перегляду поспілкується з глядачами. Корній зняв цей фільм за сценарієм, написаним у співавторстві з Ганною Паленчук. Кінострічку завершили наприкінці 2021 року, і вже за кілька місяців значну частину споруд, про які мовиться в ній, було зруйновано внаслідок повномасштабного вторгнення. У прокат робота вийде 21 вересня.1869 року Джон Юз із Уельсу розпочав будівництво металургійного заводу. Селище, де оселилися робітники, отримало назву Юзівка – за його ім’ям. Поселення розросталося, навколо з’являлося щораз більше нових підприємств, обладнаних за останнім словом техніки. Нині ця місцевість відома всьому світові як Донецьк. До захоплення України радянською владою Донбас був потужним промисловим регіоном. Міста, заводи та інфраструктуру збудували британці, німці, бельгійці, французи й американці. Радянська влада привласнила собі всі підприємства, змінила назви населених пунктів, а історію переписала на свій розсуд. Тому протягом тривалого часу схід України (зокрема Донбас) називали «русскім міром», але насправді це не так. Радянський союз викреслював і приховував всі згадки про європейське походження цього регіону з підручників історії у школах та університетах. Цей фільм розкриває проєвропейську індустріалізацію українського Донбасу на рубежі ХІХ століття і має на меті підкреслити європейське коріння України задовго до офіційного процесу інтеграції України в ЄС у 2022 році.
У прокаті є й українська драма «Я, Ніна», знята за мотивами особистої історії відомої телеведучої та журналістки Яніни Соколової. У Львові на спеціальному показі кінострічку, яка вийшла в прокат 7 вересня, представила авторка ідеї, продюсерка і прототип головної героїні. Головна героїня кінокартини – Ніна Сокіл, сильна особистість, красива та успішна телеведуча. В її житті є все, про що тільки можна мріяти: любов, кар’єра, прихильники. Але в одну мить фатальна новина руйнує все, до чого зірка так довго йшла. Саме ця перешкода змусить її зрозуміти, хто вона насправді і що є найважливішим у житті.
Режисеркою роботи стала Марися Нікітюк, відома своєю попередньою кінострічкою «Коли падають дерева» – учасницею Берлінале та найкращим дебютом 2018 року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо». У головній ролі дебютувала психологиня, блогерка та акторка Ксенія Хижняк. Також у фільмі зіграли Олексій Тритенко, який нині служить у ЗСУ, Максим Панченко, Ігор Колтовський. Над фільмом працювала зіркова команда кінематографістів: оператор-постановник Сергій Михальчук («Довбуш», «Дике поле», «Поводир»), який від початку повномасштабного вторгнення став військовослужбовцем, композитор – Антон Байбаков («Залізні метелики», «Віктор робот», «Брама»), режисер монтажу – Іван Банников («Люксембург, Люксембург», «Земля блакитна, ніби апельсин», «Коли падають дерева»), який також долучився до лав ЗСУ. Продюсерками роботи є Яніна Соколова та Юлія Сінькевич.
Також іще тривають покази документального фільму «20 днів у Маріуполі», створеного у співпраці Associated Press та американських документалістів з Frontline. Матеріал для фільму був знятий під час перших днів облоги Маріуполя. До 10% відео та фотографій вдалося відправити з єдиної точки у місті, де був сигнал мобільного зв’язку. Майже 30 годин відео вивезли гуманітарним коридором. Світова прем’єра відбулася на кінофестивалі Sundance, де стрічка отримала приз глядачів. Відтак були покази та нагороди на ще шести фестивалях. За свою роботу українські журналісти отримали Пулітцерівську премію. Початок повномасштабного вторгнення вони зустріли в Маріуполі – відеожурналіст Associated Press Мстислав Чернов разом зі своїми колегами Василиною Степаненко та фотографом Євгеном Малолєткою. Попри всі розмови та чутки, до такого розвитку подій люди не були готові. Шок від жорстокості, з якою росіяни руйнували не лише будинки, а й долі безлічі маріупольців, журналісти пережили разом із усіма. На 21 день після початку вторгнення їм вдалося виїхати через гуманітарний коридор. Відтоді в Маріуполі немає жодного журналіста.
Пригодницько-історичний екшн «Довбуш» Олеся Саніна все ще демонструють на великому екрані. Після третього прокатного вікенду фільм зібрав 34 165 804 грн бокс-офісу, на покази кіно про опришка продали 240 049 квитків. Частину грошей з проданих квитків та пожертви скерують на потреби 68-ї окремої єгерської бригади ім. Олекси Довбуша. Дія фільму розгортається у Карпатах на початку XVIII століття. Жорстоке правління шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків брати стають ворогами один одному: один прагне грошей, другий справедливості. Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса. Шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша. Але він її перехитрував. І розрослася легенда про карпатського лицаря. Легенда, що надихає покоління тих, які борються за свободу рідної землі. Цей фільм про силу і любов Олекси Довбуша, про зраду і кривду, про те, як він жив і як обдурив смерть.
Він захоплює з перших кадрів. Тут є все: історія зрілості героя, небанальна любовна лінія, масштабні й дуже реалістичні батальні сцени, біблійні притчі й легенди, містика й реалії тогочасного життя, надзвичайно актуальні зараз. Це, нарешті, саме те ігрове українське кіно, під час перегляду якого ви не думатимете: ну так, не все перфектно, але ж це наше кіно, а не голлівудський блокбастер, тож нема чого придиратися, а захоплено дивитиметеся на екран і переживатимете всі події разом із героями.
Окрім цього, 14 вересня о 20:00 в кінотеатрі «Планета кіно» ТРЦ Forum Lviv чекають глядачів на спецпоказі виняткового фільму, адже грецьке кіно так рідко потрапляє в український прокат. Це буде кінострічка Йоргоса Лантімоса «Ікло» із вступною лекцією кіномена Станіслава Тарасенка. Роботу відзначили нагородою на Каннському кінофестивалі, навіть сьогодні вона залишається одним із найпотужніших доамериканських фільмів Лантімоса. За сюжетом у будинку на околиці міста живуть мати, батько і троє дітей. Дім обгороджений високим парканом, за який діти ніколи не виходили. Вони ростуть, розважаються, вчаться і бавляться так, як вважають за потрібне їхні батьки, не випробовуючи ніякого впливу збоку. Вони вірять, що літаки, які пролітають над ними, іграшкові, а «зомбі» – це назва жовтої квіточки. Увійти в будинок із зовнішнього світу може тільки Кристина. У компанії глави сімейства вона працює охоронницею. Дорослі діти знають головний закон сім’ї – не можна покинути будинок доти, допоки в тебе не випаде праве ікло. Вони вже давно живуть в очікуванні цього моменту, не підозрюючи, що він не настане ніколи.
18 вересня у той самий час, у тому самому місці стартує спецпоказ культового фільму Гая Річі «Карти, гроші, два стволи» із вступною лекцією Станіслава Тарасенка, на якій можна буде згадати початок слави Гая Річі та прискіпливо дослідити цю його відому комедію. Фільм розповідає про те, як четверо лондонських хлопців вирішили заробити купу грошей. Зібравши всі свої заощадження – 250 тисяч фунтів, вони відправляють Тома, віртуозного картяра, поборотися з не менш витонченим гравцем, великим мафіозі на прізвисько Сокира Гаррі. Але Тому не щастить, і, повністю програвши, він зобов’язується повернути Гаррі пів мільйона фунтів упродовж тижня.
Виставки
У Національному музеї Львова імені Андрея Шептицького до 27 вересня триватиме виставка акварельних портретів Анни Кучабської «Віч-на-віч», яка розмістилася на балюстраді головної будівлі музею. Анна Кучабська – мисткиня й педагогиня, майстриня графічного дизайну із сучасним поглядом на комунікативні форми мистецтва. Натомість саме в малярстві художниця врівноважує баланс прагматики мислення з чуттєвістю, збирає в цілісність усі риси характеру певної особи з допомогою невимушеності творчого процесу. Саме в такий спосіб усувається дистанція між авторкою та її моделлю, що породжує філігранний психологічний портрет.
Техніка акварелі надихає мисткиню експериментувати з водою, кольором та текстурою паперу. Магія прозорості фарб заворожує і спонукає до постійного розвитку в цій мистецькій сфері. Кожен портрет для авторки – це унікальна можливість відтворити особистість, вираз обличчя та емоції моменту. Серія акварельних портретів виконана впродовж останніх трьох років, відколи захоплення аквареллю набуло для Анни Кучабської особливого значення. 
У Домі Франка до 1 жовтня триватиме виставка живопису Лесі Рось «Передрефлексія. Рефлексія». Від початку повномасштабного вторгнення багато митців просто замовкли, напевно, як і більшість із нас, перебуваючи в ступорі невідомості й нерозуміння. Але так було недовго, бо емоції таки мусили вибухнути, виплеснутися на полотно, у слова чи музику. У кожного свої рефлексії, образи, символи.
Леся Рось на виставці відважилася показати роботи, які створила ще до повномасштабного вторгнення, хоч і не розуміла, що вони означають. Лише згодом, переживши певні трагічні воєнні події, до мисткині прийшло їх усвідомлення і з’явилися назви чи присвяти робіт. Так само довго пані Леся шукала місце для виставки і нарешті вибрала Дім Франка. На відкритті виставки мисткиня зазначила, що вірить у те, що це символізує певне завершення проблем, бід чи зла і початок омріяної перемоги. 
«Роботи на виставці глядач бачить, розглядає і сприймає особистісно… Мені ж важливо розповісти історію створення цих робіт, бо саме це вплинуло на назву виставки. Більшість робіт були створені за пів року до 24 лютого і не мали назв. Тоді я тільки думала, що в мене формується новий цикл. Назви почали з'являтися, коли я вирішила їх сфотографувати, і це збіглося з трагічними подіями в країні навесні 2022 року. Так у робіт з'явилися назви. І тому це «перед рефлексія». Є ще кілька робіт, створених як реакція на дійсність, тому є в назві виставки «рефлексія». І є ще велике задумане бажання. Для цього й відбувається ця виставка як передісторія», – пояснює авторка.Театр
14 вересня о 18:00 в межах Міжнародного театрального фестивалю «Мельпомена Таврії» театр «Воскресіння» представить виставу «Відлуння» у постановці Алли Федоришин. Цей театральний перформанс в жанрі фізик-театру є унікальною можливістю побачити життя збоку і гарно провести вечір в театральній атмосфері разом із театром «Воскресіння». На вас чекає нестандартна театральна атмосфера, в якій ви самі станете учасником дійства, актори на ходулях, ексклюзивний музичний супровід у виконанні ансамблю театру та цікаві образи акторів.
«Відлуння» про те, що в душі кожної людини є свій рай, своє пекло, і від того, що обирає людина, залежать її вчинки. Люди схильні вважати, що вони є найголовнішими істотами у всесвіті, що їм підкоряється все живе. Однак природа мстить за таку легковажність, егоїзм та гіперактивну техногенну діяльність пандеміями, стихійними лихами, природними катаклізмами, війнами. Хто вийде переможцем із цього протистояння, невідомо. Проте очевидно, що лише світло і любов можуть повернути людину до гармонійного життя.
Львівський академічний обласний театр ляльок 16 і 17 вересня об 11:00 чекає гостей на виставі «Веселі ангелята» за однойменною книгою Марічки Крижанівської. Вона – для найменших глядачів, які відвідають її разом із батьками. Гості театру уявлять себе ангелятами та спробують згадати, що відбувалося з ними до народження. Справ чимало: ловити зірки, випікати солодощі, розібрати дощик і розпустити веселку. Такі бейбі-вистави – це спеціально створене середовище для найменших діток, можливість розвинути дрібну моторику, познайомитися з формами і кольорами. Тут розваги поєднуються з навчальними вправами на увагу і спостережливість. А актори подбають, щоб усе минуло весело та безпечно.
16 вересня о 12:00 тут покажуть «Підкову на щастя» за мотивами казки Івана Франка. Всі ми любимо часом лінощі. І маленький віслючок теж. Але ми ж не тікаємо від роботи і навчання до лісу? А ось він утік! Спочатку все здавалося добре – ані діда, ані баби, ані завдань. Але це тільки на перший погляд. Бо далі стало лячно і холодно, та й їсти захотілося... Однак у казках все завершується добре. От тільки яким чином?
17 вересня у той самий час в театрі демонструватимуть «Витівки Лиса Микити», також за мотивами казки Івана Франка. Коли ти слабкий, беззахисний, а навколо дикі звірі та ліс, треба швидко думати і так само швидко бігати. Лис Микита це добре знає. Він упевнений, наполегливий та кмітливий, тож уміє вийти сухим із води. Чи навіть із синьої фарби. Але чи надовго вистачить його природної хитромудрості?
Перший театр запрошує 17 вересня о 12:00 і 15:00 на прем'єру – музичну казку «Сонячний зайчик» для дітей від п’яти років та їхніх батьків. Ця історія про нас – тих, що вийшли з дитинства і мали страх перед темрявою, самотою, павуками, боялися інших «лякалок» на кшталт Бабая чи Баби Яги. Тепер, коли ми стали дорослими та кмітливішими, більшість цих дитячих страхів зникли самі собою. Але як пояснити маленькій дитині, що боятися темряви чи ще чогось не варто?У виставі «Сонячний зайчик» ви зустрінете улюблених літературних героїв з книжок Всеволода Нестайка – двох друзів-боягузів – зайчика Косю Вуханя та їжачка Колька Колючку, які щойно пішли до Лісової школи. А також кумедні втілення дитячих страшилок – пана Морока, Бабая, Бабу Ягу та супергероя – Сонячного зайчика Терентія, а також секретного персонажа. Разом із друзями-боягузами Косею і Кольком здолаєте свої страхи та досхочу насмієтеся з них.
Над виставою працювали: режисер-постановник Дмитро Бартков, художниця-постановниця, заслужена художниця України Дарія Завʼялова, сценографка Олена Зотова, композиторка Маргарита-Юлія Білик, хореографиня Ярослава Гриценко, художниця по світлу Світлана Коренькова. Ролі виконують: Тетяна Захарова, Василь Когут, Василь Василик, Наталія Алексеєнко, Юрій Курило, Ігор Возьний, Олександр Лозинський, Володимир Бойко, Леся Шкап’як, Богдан Балко, Олександр Трифонюк.
Підготувала Марічка Ільїна
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
