Уже втретє в нашому місті відбудеться Конгрес культури, який зарекомендував себе сталим майданчиком для аналізу та обговорення актуальних питань культурної сфери. Його проводять у форматі бієнале що два роки і він має щораз іншу центральну тему, відповідну до запитів галузей культури й актуальних суспільних процесів, дає можливість порушити важливі для культурного середовища питання в локальному та глобальному контекстах, у філософсько-теоретичній та практичній площинах.

Тема ІІІ Конгресу – «UKRAINE! UNMUTED. Україна бере голос». Він про реалії та виклики, що постали перед українським суспільством, культурою і тими, що працюють у цій сфері, після 24 лютого 2022 року. Вже традиційно конгрес має дві складові – дискусійну, яка цього року складається з основної та супровідної програм, та мистецьку, завдяки якій розкривається й осмислюється обрана тема. 

«За останні півтора року все дуже змінилося, ми змінилися. Через російську агресію ми є свідками і переживаємо нечувані втрати, насамперед людські, котрі є незворотними, і це потребує належної уваги, щоб ми попри все могли рухатися далі, думати про завтра і розповідати про себе світові. Організувати таку подію, як конгрес, в нинішніх умовах нелегко, але вона важлива і потрібна людям культури. UKRAINE! UNMUTED – про нас, про Україну і теперішніх українців. Він стане не лише місцем зустрічі, а й місцем розмови, думки, рефлексії та підтримки одне одного, що зараз найважливіше», – каже керівниця проєкту Юлія Хомчин.

Відкриють подію 7 вересня Олександра Матвійчук і Анатолій Дністровий – ті, що роблять Україну, українців, нашу позицію більш видимими в світі, стоять на захисті людського життя та гідності. Нині саме українські голоси є важливими, визначальними, затребуваними і для нас самих, і глобально. 

Олександра Матвійчук – правозахисниця, голова Центру громадянських свобод, відзначена Нобелівською премією миру (2022 р.). У фокусі її уваги – права людини в Україні та регіоні ОБСЄ, документування порушень під час війни в Україні, адвокація на міжнародному рівні необхідності відповідного і щонайшвидшого покарання РФ за воєнні злочини в Україні. Анатолій Дністровий – прозаїк, поет, художник, член Українського ПЕН. Упродовж двох десятків років автор різноформатних інтерв’ю-проєктів з українськими та іноземними інтелектуалами. Брав участь в напрацюванні аналітичних документів, зокрема про культурну політику України, повернення тимчасово окупованих росією Криму та східних регіонів України. Навесні 2022-го долучився до Сил оборони України, офіцер.

Кожен день основної програми матиме свій тематичний фокус: 7 вересня – «Мова війни», який курирують Зоряна Рибчинська і Остап Сливинський. Мовитиметься про те, що звичні нам інструменти мови виявляються безсилими і непридатними в часі війни, бо нова реальність виходить за межі уяви та розуміння. Чи можна звичним словом «злочин» називати регулярні цілеспрямовані російські ракетні удари, що мають на меті вбивство сотень цивільних? А навмисне затоплення десятків сіл і містечок з позбавленням людей можливості евакуації? Можливо, варто створювати нові слова, як це зробив колись Рафаель Лемкін, не знайшовши в мові жодного адекватного слова на позначення масових злочинів нацистів та з уламків наявних слів склавши термін «геноцид»? Бо неназване вбиває, а неозначене зло має значно більші шанси бути непокараним.

Темою 8 вересня, яку курирують Вероніка Склярова та Григорій Семенчук, є «Міграція». Впродовж останнього століття українці мігрують і повертаються, приносять свою культуру в інші країни і привозять сюди їхній культурний досвід. Але якщо до 2022 року за оцінками ООН поза межами України проживало до 4,9 мільйона українців, то зараз за різними даними ця кількість збільшилася вдвічі. Таких масових міграційних процесів, спричинених війною в цьому столітті, Європа ще не спостерігала. Це змінює культурну мапу нашої країни і світу загалом, формуючи абсолютно новий досвід української культури. На жаль, історій успіху релокованих культурних інституцій надто мало, натомість є успішні кейси новостворених релокованими культурними менеджерами, відірваними від своїх команд. Це так звані «пташині інституції», коли музей чи бібліотека є, але на мапі їх немає. Наприклад, створення й відкриття Українського музею сучасного мистецтва/UMCA в Українському домі або одеських бібліотек у автобусі. Яке ж майбутнє нашої культури крізь оптику її переміщень у різних напрямках?

Співкуратор напряму Григорій Семенчук пояснює: «Міграція – це тема, яка є актуальною для України та її культури протягом багатьох років. Відтік наших громадян за кордон за 32 роки існування суверенної України не припинявся. Із початком повномасштабної війни ми перебуваємо в найактивнішій і найдраматичнішій точці «переміщень». Це важка тема, але я впевнений, що її обговорення буде практичним і результативним. Нам варто зрозуміти досвіди, поговорити про можливість повернення наших громадян, які за межами країни і перемістилися всередині країни. Важливо також буде зрозуміти, чим у цьому процесі є культура – об’єктом чи інструментом повернення».

Останній день конгресу характеризуватиме «Пробудження голосу» – напрям, який курирує Іванна Скиба-Якубова. На його подіях мовитиметься про те, як ми, такі різні, часто буваємо абсолютно однаковими, коли нам страшно, коли ми захищаємо те, що вважаємо найціннішим. Та водночас, якими ми буваємо різними, коли нам страшно, коли ми захищаємо те, що вважаємо найціннішим: хтось обирає боротися до останнього, хтось іде на всі можливі компроміси. Як і якими голосами ми говоримо про нашу однаковість та різність, наші цінності, способи життя і виживання, пам'ять? Як налаштувати наш спільний голос України, аби слухачами в різних країнах світу наша історія була почута в своїй правдивості? Як нам поставити нашу історію в центр, давши кожній іншій історії право так само бути в центрі, перестати мислити категоріями периферій.

Спікери та спікерки конгресу представляють культурну і суміжні з нею сфери, інституції та незалежний сектор, Україну та інші країни. Серед них Кшиштоф Чижевський, Діана Воннак, Роберт Кемпбел, Нерміна Омербеґович, Аполена Рихлікова, Ольга Хребор, Олеся Мілованова, Олександра Азархіна, Галина Григоренко, Катерина Ботанова, Олеся Островська-Люта, Володимир Шейко, Юлія Ваганова, Юлія Федів, Алім Алієв, Олександр Сушко, Єва Якубовська, Олена Гусейнова, Оксана Форостина, Юлія Хомчин, Роман Кечур, Борис Філоненко, Лариса Денисенко, Алевтина Кахідзе, Павло Маков. Докладніше про події та їхніх учасників читайте в програмі конгресу.

Упродовж трьох днів триватиме й супровідна програма Конгресу «Разом», що виникла завдяки ініціативі деяких інституцій прицільно розглянути конкретні й актуальні для нас, для України, питання. Тут розглядатимуть і дещо ширші теми, наприклад політики в сфері культури чи роль культури у відновленні України; спеціалізовані, як-от робота зі спадщиною під час війни чи боротьба з російською пропагандою в закордонних медіа. Вирішення цих проблем справді потребує спільності в осмисленні та на практиці. І добре, що конгрес стане майданчиком для цих важливих обговорень!

Паралельно з дискусійною діятиме артпрограма, націлена на розкриття теми UKRAINE! UNMUTED. Це п’яте триєнале сучасного мистецтва «Український зріз», а точніше експозиція його творів, що була представлена в 2022 році у Литві (Каунас), а цієї осені буде представлена в Польщі (Люблін). Перед вами постане спроба зафіксувати те, яким є сучасне українське мистецтво, коли реальність українців визначається переважно війною. Свої твори в проєкті представлять: Яна Бачинська, Костянтин Зоркін, Жанна Кадирова, Алевтина Кахідзе, Миро Клочко та Анатолій Татаренко, Павло Маков, В'ячеслав Поляков, Даниїл Ревковський та Андрій Рачинський, Сергій Савченко, Fantastic Little Splash.

Кураторами артпрограми є Влодко Кауфман і Сергій Петлюк. «Сучасне мистецтво в сформованому середовищі, як-от академічний простір Політехніки, дуже контрастує, збурює, дратує і так прагне перевідкрити те, що має бути відкрите по-справжньому, наново, що є заховане, звичне, чого ми не помічаємо, – каже Влодко Кауфман. – Ми часто не усвідомлюємо величі нашої спадщини. Культурна спадщина, в період незалежності України зокрема, ніколи не була пріоритетна, нас довго супроводжувало відчуття вторинності, меншовартості… Тепер війна у всіх сенсах фокусує нашу увагу на тому, що ми не цінували і що так легко можемо втратити. Важливо, щоб розуміння важливості культурної спадщини, культури загалом стало усталеною нормою для нашого соціуму».

Проєкт представлять у холі головного корпусу Львівської політехніки. Заплановані екскурсії експозицією. Щоби відвідати активності, зареєструйтеся на події. 6 вересня о 18:00 – перформанс від Влодка Кауфмана, Юрія Штайди, Ярини Шумської та кураторська екскурсія від Влодка Кауфмана: bit.ly/3rmz0yj, 7 вересня; о 20:00 – кураторська екскурсія від Влодка Кауфмана: bit.ly/48bCWpx.

Варто нагадати, що І Конгрес – «Перехід 1989» у 2019 році мав на меті відрефлексувати досвід 30 років після падіння Берлінського муру, а ІІ Конгрес – «Сцена майбутнього» відбувся в 2021 році. «Стартовим» у історії події вважають Конгрес культури Східного партнерства «Місія культури в часи криз» (2015 рік).