У "Чар-­зіллі", яким на Івана Купала під спів керівника хору "Горина" з РівногоЛюдмили Вострикової пригощали усіх гостей на відкритті виставки текстилю "Ціфровані гарадичі" у галереї "Зелена канапа", м'ята виявилася домінуючим, хоча й не основним складником. Але це не так і важливо. Набагато важливішим було інше творче "зілля" - сама експозиція, яку уклали рівноцінні роботи авторства молодих художниць Дани Якимчук, Лілі Лупул та Юлі Фадєєвої.

Назву "Ціфровані гарадичі" дівчата взяли з русинського діалекту (почули це словосполучення від чоловіка Юлі Фадєєвої, який родом із Закарпаття). Оскільки означає вона "декоровані, наївно прикрашені сходи, які ведуть на ґанок і розкривають уважному глядачеві єство господині дому, її життєвий досвід та прагнення", подумали: ця назва якнайкраще ілюструє "три жіночі історії - вимальовані, вигаптувані, недоспані, пережиті, перешиті, намріяні".

У цих історіях, замішаних на сонячних променях, пахощах трав та інших невід'ємних складниках літа, попри все інше, - захоплення художниць можливостями текстилю. До речі, у "Зеленій канапі" текстиль презентується вперше. Тобто, крім імовірного заглиблення у сюжетність та спроб торкнутися душі авторок, експозиція - чудова нагода побачити розмаїті текстильні техніки - ткацтво, валяння, вишивка, батик, печворк та інші.

"Ця експозиція - ще одна нагода переконатися, що текстиль усе може", - звучало на відкритті. І щось заперечити цьому не можна.