"Львівська графіка" у галереї "Примус" мала стати подією, урочиста презентація якої повинна би зібрати якщо не широку громадськість, то принаймні численне коло художників­графіків - бо мова про захід, якого у Львові не було вже багато років. Однак не стала.

Усьому причина - екстраординарна ситуація, яка трапилася у центрі Львова: вершник на коні зіткнувся з авто, унаслідок чого вершник загинув. Вершником виявився чоловік, який чимало доклався, аби "Примус" набрав того вигляду, який має нині, і який приятелював із багатьма митцями. За словами адміністрації галереї, саме на панахиду за цією світлою людиною пішли деякі автори виставки. Та й у самій галереї через такий трагічний збіг святкового настрою, відповідно, не було.

Але подія справді вартує ширшого розголосу. Адже чотирнадцять учасників виставки - не просто митці, які мають до графіки більший чи менший стосунок. Це переважно художники, які безпосередньо творили львівську школу графіки і завдяки яким львівське графічне мистецтво добре знають у світі, а також їхні молодші колеги. Юрій Чаришніков і Валерій Дем'янишин, Володимир Пінігін та Роман Романишин, Олег Денисенко та Богдан Пікулицький, Галина Жегульська і Сергій Іванов, Ілона Ключковська та Михайло Красник, Олена Турянська та Сергій Храпов, Іван Остафійчук і Леся Рось.

"Ця виставка дуже важлива для Львова не тільки через те, що таких подій у нашому місті давно не було, - коментував "Пошті" мистецтвознавець Андрій Дорош, - а й тому, що наші графіки воліють виставлятися радше на міжнародному рівні, ніж вдома. Отож зібрати їх докупи (особливо коли йдеться про імена у цій мистецькій площині) - справді подвиг. Тим більше, що йдеться не лише про твори живих, а й твори тих, кого уже серед нас немає, але без кого львівська графіка неуявна". А на відкритті виставки продовжив: "Якоюсь мірою ця експозиція - паноптикум людей, які мали добрих наставників і які самі себе збудували ще давно, коли їхня творчість була викликом, які творили усупереч, а не завдяки, і які володіли не лише ремеслом, а мали світогляд. Йдеться про справді якісну творчість, яку варто не тільки побачити, а й осягнути".