Видавництво Старого Лева оголосило передпродаж книги «Абетка війни» Євгена та Соломії Степаненків. Це зворушливе листування про війну та життя батька-військового і доньки.

«Абетка війни» – одна з історій російсько-української війни. Її автор Євген Степаненко у складі підрозділу медиків воював на сході України, а його донька Соля чекала тата з фронту в мирному Києві. Це чесна й зворушлива розмова про війну та про життя для всіх – дітей і дорослих.

«Ця книжка писалася майже стільки, скільки триває наша війна за свободу України. Перший лист я отримав влітку чотирнадцятого року. Він був у кишеньці бронежилета, який мені передали волонтери від моєї дружини… Лист починався з літери А. І там було тільки одне запитання «А коли закінчиться війна і ти повернешся додому?» і підпис «Твоя Соля», – розповідає про книгу Євген Степаненко. Книжка побудована як абетка, де кожна літера – один із вимірів війни та миру навколо війни. У ній переплітаються життя дитини в мирному місті й життя тата на війні. Соля телефонує татові на фронт, пише есемески та листи, розповідає про свої справи, школу, друзів, змагання, танці, домашніх тварин, а ще ставить дитячі й недитячі питання про війну: як татко з побратимами і посестрами там живе? Чи є на війні діти? Що їдять на війні? Чи можна на війні хитрувати? Чи буде тато інший після війни? А тато просто, чесно, а разом із тим обережно пояснює донечці все на світі.

«Це наші маленькі історії, які траплялися в моєї доньки Соломійки та її друзів у Києві й у мене на війні. У війні надто багато складових, щоби вмістити їх у 33 літери, але ми разом із Солею спробували це зробити», – пояснює Євген Степаненко.

А ось як про початки листування, з якого зародилася книга, згадує Соломія: «Завжди, коли тато кудись від’їжджає, мені дуже нудно без нього. Тому одного разу я вирішила написати йому листа, і він на нього відповів! Це була довга есемеска, яку потім тато перетворив на лист у книжці. Я була дуже рада і вже через день написала ще один. Потім ще, ще, ще і ще раз. І так майже кожен день. Я почала розповідати йому всі мої найцікавіші події і ставила різні запитання. Тато завжди на них відповідав. Потім, коли тато приїхав з війни, ми написали книжку».