Сьогодні, 25 січня о 18.00 в центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» відбудеться відкриття артпроєкту «Історії Сени». Експозицію можна буде оглянути до 8 лютого.

Авторкою проєкту є мисткиня Ірина Дзиндра. Вона народилась в Луцьку, а образотворчу освіту здобула в Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша і Львівській національній академї мистецтв. Мешкає та працює у нашому місті, творить живопис, графіку і художнє скло. Головною темою творчості цієї авторки є взаємодія та усвідомлення сучасної людини і навколишнього світу, роль особистості та її відображення у світоглядному контексті, взаємозв’язок людини та природи.

На «Історії Сени» Ірину Дзиндру надихнув… Гемінгвей. 

«В місті, де так багато дерев, день у день помічаєш, як наближається весна, аж поки за одну ніч теплий вітер раптом приносить її на ранок. Іноді холодні зливи змушували її відступати, й тоді здавалось, що вона вже ніколи не прийде й що ціла пора року випала з твого життя. Це були єдині, по справжньому тужливі дні в Парижі, бо вони були неприродні… А втім, ті дні весна рано чи пізно завжди приходила», – пише Ернест Гемінгвей у «Святі, яке завжди з тобою»

Історія написання книги спогадів американського письменника Ернеста Гемінгвей «Свято, яке завжди з тобою» може здатись дивовижною. В листопаді 1955 року він приїхав у Париж, однак через стан здоров’я майже не вставав з ліжка. І доля подарувала йому своєрідний подарунок. В підвалах готелю «Ріц», де він мешкав, віднайшли старі валізи з паперами. Там були й рукописи та щоденники письменника, які він вів замолоду, коли працював кореспондентом. У них автор писав про Париж 1920-их, перші літературні досліди молодого письменника і його життя з першою дружиною Хедлі. Під впливом спогадів Ернеста Гемінгвей й написав «Свято, яке завжди з тобою». Проте світ побачив цю книгу лише за три роки після смерті автора.

Для художниці Ірини Дзиндри вона стала поштовхом для створення повноцінного артпроєкту. Її етюди Парижа, відображення міста в Сені, скляні інсталяції та відеографіка відображають рефлексії, роздуми та осмислення порушених у книзі тем. Відверті і чесні описи міжвоєнної столиці Франції не відразу назвеш «святом». Проте, вкотре «прогулюючись» з Гемінгвеєм вулицями і набережними, переймаючись тим настроєм та атмосферою, приходить розуміння, що навколо звучить ода Юності. 

«Живопис і підсвічене скло створює ефект мерехтіння і немов відтворює блискавки на воді. Ми всі, як ті блискітки на воді, в нас є тільки ця мить між війнами… Саме її вловив Гемінгвей, таку ж мить хоче передати і Ірина, яка готувала цю виставку більше 10 років», – зауважує подруга авторки, модельєрка, громадська діячка та менеджерка культурних проєктів Івона Лобан.