«Я іду шукати»: кожен сам собі Миколай
Напередодні свят завжди мріється про диво. Про те, що Миколай дійсно принесе омріяне, а життя зміниться на краще. І читати хочеться книги, сповнені надії і святкового настрою.
Книжка Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна «Я іду шукати», яка вийшла у видавництві Vivat в 2022 році, це трохи казкова, але від того не менш життєва історія про пошуки дива та здійснення бажань. Захоплююче читання для підлітків та дорослих, якраз до зимових свят.
«Я іду шукати» — це пригодницька повість, дорожня історія, яка починається з того, що 15-річний Юлік, який мешкає в дитячому будинку, вирішує самостійно відвести свого листа Святому Миколаю. На його шляху зустрічаються несподівані персонажі (волонтери, блогери, політики, поліцейські), відбуваються карколомні переміщення і є дуже багато надії.
Надії на те, що кожен знайде своє щастя, а Миколай отримає лист від того, хто дуже на це сподівається.
«Ми дуже чекали цю книгу. Ми дуже хотіли, щоб вона побачила світ. Після жорсткого психологічного трилеру «Більше нікому» ми з Олегом Бакуліним вирішили написати щось тепле і з купою гумору. Звісно, не обійшлось без екшену і пригод, бо інакше ми не вміємо. Але водночас це щось нове, дивне, дивакувате. І хоч це реалізм, там буде й чарівний світ. Зараз я ще більше розумію, що так мало бути. Саме ця книга, саме зараз. Книга, яка дарує надію. Адже зараз у ній надто багато збігів, надто багато сенсів», — розповіла про книгу Анастасія Нікуліна.
Уривок з книги «Я іду шукати» Анастасії Нікуліної та Олега Бакуліна
Дитяча кімната була невелика, із прозорими дверима, високою стелею, намальованими лісами на стінах, стільчиками навколо низенького столика. Підлогу вкривав килим, на якому були розсипані іграшки й детальки від конструктора, а в кутку стояла невисока штучна ялинка. На великому вікні з решіткою хтось наклеїв білі сніжинки. Юлік помив руки й поринув у малювання, забувши про час. Оговтався від шуму: незнайома жінка у формі затягувала в кімнату невисоку дівчину з темно-русявим волоссям до плечей. Та брикалась і сипала лайкою. Юлік скривився і затулив вуха. Дівчина помітила його й раптом заспокоїлася.
— Ну нарешті. — Жінка видихнула й зачинила за собою двері. Русявка поправила волосся і спокійно обійшла кімнату. Провела поглядом по прозорих дверях, за якими було видно поліцейський кабінет. Простукала стіни в кількох місцях. І зрештою повернулася до Юліка, який весь цей час уважно її вивчав.
— Що?
— Ти дуже подібна до Евелін — серйозно сказав Юлік.
— До кого? — Дівчина звела брови. У її холодних сірих очах промайнув подив.
— Евелін, — повторив хлопець. — Вона живе в Королівстві.
— Де?
— У Королівстві, — пояснив Юлік. — Це така країна, де великі шпилі-Моноліти пронизують небо і Король Круків хоче використати їх для здійснення свого бажання — порятунку дочки. Але Кілгор, Евелін та інші мають захистити Скрижалі Долі, інакше луснуть аномальні амулети і магія покине Королівство. Русявка усвідомила власну розгубленість, і це її здивувало.
Уже кілька років нічого не вибивало її з колії. Тим часом Юлік узяв зі столу книжку й показав дівчині.
— Евелін дуже красива й дуже непередбачувана. Вона вчилася в Академії Мисливців, де кожен учень дивився на неї, як на жертву. Та це зробило її сильною, навчило, що потрібно усміхатись, але тримати кулаки стиснутими. Тому вона постійно огризається до інших, але насправді добра й чуйна. Її сила — це магія крові. Це могутні чари, проте вони змушують Евелін страждати.
Незнайомка нервово засміялася, розглядаючи книжку.
— Це що, історія про моє життя? Ти хто взагалі?
— Я Юлік. — І хлопець усміхнувся.
— Миша, — назвалася дівчина й, побачивши Юлікове здивування, уточнила: —Михайлина. Але всі називають мене Миша. — І нахмурилась. — Назвеш мене щуром — дістанеш у ніс.
— Мені подобаються миші, — сказав Юлік. — Вони милі. Дівчина відчула, як обличчя червоніє. Це що за недолугі підкати? Кєша просто гладив по стегну — ото й усі «компліменти». Однак у погляді Юліка не було звичних ноток загравання. Невже він добрий з нею… просто так?
— Кх… За що тебе взяли? — Миша віддала книжку й обернулась, тамуючи невідомі почуття.
— Куди?
— Сюди.
— А що тут?
Миша обернулася. Він що, знущається? Але Юлік дивився на неї зі щирим нерозумінням. Миша видихнула з полегшенням. Цей хлопець просто дурник. Вона працювала з кількома такими. Примітивне мислення, потрібно постійно стежити, щоб вони виконували вказану роботу. Звісно, цей на вигляд був цілком звичайний, але напевно в нього якась інша вада. На серці відлягло: Юлік не був добрий, він був просто дивний.
— Усе з тобою ясно… Уперше в поліції?
— У цій — так. Але якось батько попросив сісти на сусідський трактор і зорати город. А дядько Павло був проти, — згадував Юлік. — Нас із батьком забрали в поліцію. Там було таке саме вікно, як тут, і… — Хлопець роззирнувся. — І більше нічого, як тут. Але батько відчинив вікно, і ми втекли. Правда, поліцейський знав, де ми живемо, тож прийшов по нас ізнову. На нас завели якийсь протокол, і мені сказали, що в майбутньому матиму проблеми. — Юлік знизав плечима. — Але я їх іще не мав.
— А зараз у тебе хіба не проблеми? — гмикнула Миша.
— Це не проблеми, — відповів Юлік. — Це пригоди.
Дівчина розгубилася від такого формулювання. Вона не раз чула, що все залежить від ставлення до ситуації. Але це дурня! Така сама, як «усе, що робиться, — на краще». Якщо ти змушений виживати на вулиці — це не адаптація, а проблема. Якщо ти змушений їсти раз на день, бо більше нічого, — це не дієта, а проблема. Якщо навколо постійна агресивна атмосфера — це не розвиток соціальних навичок, а проблема. Не можна підміняти поняття!
Миша відчула, як ізсередини здіймається лють. Злість завжди була хорошим помічником, вона допомагала справлятися з несправедливістю навколо. Можна було щось розтрощити, когось ударити, десь накричати. Побачити, як стікає кров на кісточках пальців, відчути біль, щоб усвідомити себе живою. Дівчина кинула погляд на «Королівство», що лежало на столі. Магія крові, так? Хвиля люті повільно вгамувалася. Потріб но вибиратися звідси.
— Твій батько відчинив таке вікно? Ти пам’ятаєш як?
…
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
