Вистава "Розповідь незнайомого" за А.Чеховим, львівська прем'єра якої відбулася минулого четверга, була поставлена на камерній сцені театру імені М.Заньковецької спеціально до чехівського фестивалю "Мелехівська весна", який щорічно відбувається у Москві.

Заньківчанських "Дядю Ваню", "Наречену", "Аріадну", "Чайку очима Ефроса", "Даму зі собачкою", "Вітрогонку", "Дім з мезоніном", "Іонича" за Чеховим завдяки цьому міжнародному театральному фестивалю, а також іншим - "Золотому витязю" та "Слов'янському вінцю", столиця Росії вже бачила. А відгуки московських чехознавців, преси та критики наштовхують на думку, що набутки народної артистки України Алли Бабенко (режисера та автора сценічних редакцій цих вистав) щодо постановок творів цього класика у столиці Росії більше відомі та шановані, ніж у рідному Львові.

Напевне, саме рентген людської душі, можливість вивчати, розкладати по поличках земні стосунки привертають увагу Алли Бабенко, яка завжди намагається настановити акторів грати внутрішніми рефлексіями. У виставі зайняті троє виконавців: знаний молодий актор Юрій Хвостенко (Моцарт в "Амадеї" П.Шеффера, Холстомєр в "Історії коня" за Л.Толстим, Іван Антонов у "Замшевому піджаку" С.Стратієва), якому випала роль оповідача (і водночас незнайомого), Олександра Люта (Зінаїда Федорівна), яка цієї весни здобула першу премію за жіночу роль на московському фестивалі Національних театрів у моновиставі "Божевільна" Романа Горака (ця вистава здобула також першу премію і за режисуру Алли Бабенко) та Юрій Чеков, якому цього разу судилося перевтілюватися в Орлова (до речі, саме цей актор виконував роль Іонича в однойменній виставі, яка привезла гранпрі з "Чехівських сезонів у Ялті" минулого року).

Ні для кого не таємниця: історія - не лише набір фактів, а й люди, їхні думки, надії та мрії. Чехов показує нам своїх сучасників, їхній спосіб існування, мислення, важливі для них щоденні дрібнички, і ми гостро відчуваємо - ці люди проминули так, як проминемо й ми. Ця вистава саме така - з тугою за тим, що назавжди зникло за завісою часу. Безглузда, покинута любов Зінаїди Федорівни, цинізм та атеїзм її обранця Орлова, кричуще бажання повногранно жити хворого на сухоти випадкового свідка їхньої історії. Неможливість щастя - це так почехівському. Сьогодні меланхолії менше, але чи стали ми щасливішими - от питання...