Коли ви востаннє бачили черги до музею? Я – зовсім нещодавно була вражена чергою із десятків людей, які вишикувалися перед Національним музеєм у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20), щоб оглянути виставку «Марія Примаченко. «Дарую Україні!», приурочену до Дня української державності. Така жага до пізнання прекрасного, звичайно, тішить, але насолодитись «наївними» роботами геніальної мисткині можна аж до 30 жовтня. 

А насправді чому ж дивуватись? Як каже директор Нацмузею Ігор Кожан:«Цей проєкт через творчість Марії Примаченко показує душу українського народу. Від 2012 року це четверта виставка, присвячена Марії Примаченко».

У експозиції представлені близько ста творів Марії Примаченко з колекції київського мистецтвознавця, академіка Європейської академії наук, мистецтв та літератури, почесного академіка Національної академії мистецтв України, заслуженого діяча мистецтв України Едуарда Димшиця.

Марія Примаченко (1909 – 1997 рр.) – яскрава представниця «наївного» мистецтва, яка виробила унікальний впізнаваний стиль, створила цілий всесвіт чудернацьких істот, звірів, птахів, квітів. Для її творчості характерні: яскрава, гармонійно збалансована колористика творів, різноманітність композиційних вирішень, багата орнаментика – рослинна та геометрична, сюжетне різнобарв’я.

Переважна частина експонованих у Львові композицій репрезентують пізній період творчості мисткині, а саме останнє десятиріччя її життя. Більшість із цих робіт мисткиня намалювала лежачи, бо була вже в поважному віці. 

«Тут ви бачите композиції-повтори з робіт, намальованих в 60-70-их роках, в них та ж тематика і сюжетні композиції. Цю експозицію можна розділити на підгрупи, кожна з яких висвітлює важливі для авторки теми, до яких вона поверталась впродовж усього періоду творчості», ‒ пояснила завідувачка відділу народного мистецтва Національного музею імені Андрея Шептицького Любава Собуцька.

Перша – звірі Марії Примаченко: поліські звірі, птахи, плазуни, добрі і фантастичні чудовиська, змальовуючи яких, художниця передавала найрізноманітніші емоції, зокрема й страх війни, Чорнобильської трагедії, атомної війни. Друга – почуття: кохання, весілля. І хоч Її чоловік не повернувся з фронту після Другої світової війни, жінка завжди зверталась до цих тем й з особливим трепетом передавала її у своїх творах. Також ви зможете побачити тут серію робіт-натюрмортів: букетів, вазонів, квіткових композицій, які Марія Оксентіївна присвячувала дітям, воїнам і дорогим серцю людям.

Дослідник Едуард Димшиць збирав ці роботи упродовж 30 років. Більшість робіт він придбав у родини художниці, в її батьківській оселі у селі Болотня, що на Київщині.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну про художницю почали говорити ще активніше, зокрема через те, що росіяни зруйнували краєзнавчий музей у селищі Іванків Київської області, де зберігалися її роботи. Однак, на щастя, твори врятували місцеві жителі.

Під час двох благодійних аукціонів, у Венеції та організованого Фондом Сергія Притули, продали дві роботи Марії Примаченко. Отримані кошти скерували на підтримку ЗСУ і на допомогу культурним ініціативам та інституціям. Також цього року на Венеційській бієнале презентували дві роботи художниці з фондової збірки НМЛ.

«Особливо зараз, під час війни, творчість Марії Примаченко є важливим складником культурного фронту. Її щире та геніальне мистецтво, глибоко вкорінене у землю народу, знову проростає новими сенсами. Різнобарвне малярство мисткині порушує близькі сьогоденню теми», – пояснює завідувачка відділу народного мистецтва НМЛ, співкураторка виставки Любава Собуцька.

І пояснює, що художниця зображувала сцени проводжання чоловіка, брата чи сина на війну. Свої букети та вазони з квітами і птахами присвячувала солдатам, прикордонникам, воїнам, бажала їм щасливого повернення.

У творчому доробку Марії Примаченко є низка композицій, присвячених темі війни, зокрема тих, що об’єднані підписом-примовкою: «Атомна війна, будь проклята вона!», одна з яких й стала центральною роботою експозиції в Нацмузеї.

«Відомо, що її коханий чоловік загинув під час Другої світової війни. Рефлексуючи на цю втрату, вона малювала солдатські могили, чудернацьких звірів, які уособлювали війну», – зазначає Едуард Димшиць.

Онук Марії Оксентіївни 55-річний художник Петро Примаченко зараз також воює. Він став до служби і з 24 лютого на фронті, як доброволець, тероборонівець, захисник Києва. Художник. Війна змусила його відтермінувати операцію на серці та відмовитись від писання картин. Зі слів захисника, Болотня, де жила його бабуся, як і Іванків, де розташований краєзнавчий музей, в якому зберігалось понад два десятка робіт художниці, близько місяця перебувала в окупації. Петро Примаченко розповідає, що росіяни сказали місцевим, аби поставили білі мітки на всіх хатах, де хтось мешкає. Там, де міток не було, вони планували заселятися. «На будинку моєї бабусі, теж була мітка, хоч там зараз ніхто й не живе. Величезна подяка та шана односельчанам, які подбали про нашу хату. Ми з братом Іваном навпіл нею володіємо, у тій хаті – моя художня майстерня», – пояснив онук мисткині.

Та повернемось до нашої виставки. Примаченко часто доповнювала свої роботи оригінальними текстовими підписами, які органічно пов’язані з малюнками і допомагають нам розшифрувати, «прочитати» закладену алегорію. У межах виставкового проєкту окрему увагу буде зосереджено саме на цій частині творчості Марії Примаченко. Наприклад, одну з робіт 1989 року створення мисткиня підписала «Три папуги гудуть, хлопці в армію ідуть. Бажаю їм щастя, щоби повернулися додому!».

Організатори виставки підготували для цього проєкту й чималу програму супровідних подій: кураторських екскурсій, лекцій, майстерок для дітей і дорослих. До прикладу, цієї п’ятниці, 12 серпня о 18.00 на тематичну екскурсію «Веде Іванко коня напувати…»Сюжетні композиції Марії Примаченко», яку проведе завідувачка відділу народного мистецтва НМЛ Любава Собуцька. Із неї ви дізнаєтесь про різнобарв’я сюжетних композицій Марії Примаченко, улюблені сцени та персонажів художниці та поринете в атмосферу українського села.

А 11, 26 і 31 серпня в музей запрошують дітей на майстер-класи у межах виставкового проєкту «Марія Примаченко. «Дарую Україні!». Зі собою потрібно мати екоторбинку або футболку. Вартість кожного майстер-класу – 150 гривень, триватимуть вони 1 – 1,5 години і розраховані на дітей від 6 років. Зверніть увагу на те, що на майстерки треба попередньо зареєструватися за телефоном: 067 713 83 04.

Щоб зрозуміти, якою дивовижною була ця жінка, достатньо прочитати слова, які вона сказала незадовго до своєї смерті: «За мною не плачте, я не пропаду на тому світі… У мене там теж буде робота, тільки треба взяти з собою гарні фарби та папір – я все пам’ятаю. Я вас ніколи не забуду і всім людям навіки заповідаю любов. Мені бачилося: любов, ще така любов буде на землі! – лад буде. Живіть зі світом».