У середу, 3 серпня, о 17.00 в кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться презентація книги «Поезія без укриття».

Під час зустрічі всі охочі з перших вуст зможуть дізнатися, як з’явилася книга, що є «свідком» війни, та почути поезію, написану поміж сирен та вибухів. Автори книги Надія Гармазій, Ірена Яніцька, Роксолана Жаркова та Галина Крук розкажуть про свій березень та своє нинішнє, а також спільно шукатимуть відповідь на питання, як поезія стає укриттям, а укриття перетворюється на поезію. 

Авторкою ідеї та упорядницею книги стала поетеса й літературознавиця, голова Кіровоградської обласної організації НСПУ Надія Гармазій.

«У час, коли ти живеш між укриттями і ракетами, важливо робити все задля спільної перемоги. Тому «Поезія без укриття» – це проєкт, в якому таких різних і таких чудових поетів об’єднала насправді не війна, а любов до рідної землі й бажання перемогти. Задум створити цю антологію виник у місті, що в центрі України. І це не випадково, бо з початком повномасштабної війни Кропивницький став прихистком для кожного, хто вимушено покинув свій дім, став тим серцем, що б’ється між сходом і заходом. Перші добірки з майбутньої антології публікували на сайті «Української літературної газети», що суттєво сприяло появі охочих долучитися і підтримати цей задум. Тому й проєкт із локального миттєво став всеукраїнським, згуртувавщи однодумців, – пояснює вона. – Вірші, які були написані в перший місяць війни, особливі. Можливо, комусь з погляду сьогоднішнього дня здаватиметься, що в цих рядках трохи замало поезії, однак у цих рядках закарбоване життя на межі. А коли ти на межі – ти чесний із собою, а отже, і вірші твої – найчесніша поезія».

Антологія «Поезія без укриття» – це художня фіксація вражень першого місяця повномасштабної війни, погляд на війну зсередини і ззовні. Рядки, які зароджувалися під виття сирен в укриттях, під гуркіт коліщат евакуаційних потягів, і разом з тим вірші тих, що борються за перемогу і на передовій, і у слові.

Координаторка та дизайнерка видання, письменниця, літменеджерка Ірена Яніцька розповідає: «Життя, коли лютий триває у червні, і це не є якоюсь художньою метафорою чи прийомом, а реальністю, розкриває людину з новою прихованою силою. Ці перші, написані в лютому слова промовляють до свого читача, без перебільшення переносять у ті місця, в яких застаємо автора, в яких застаємо тисячі українців, які ховаються в укриттях, які чують свист ракет, бачимо, як усе місто зникає у витті сирен, які стримують навіть світло. Тексти авторів, різних за віком, місцем проживання або тимчасового перебування, зібрали той шар емоцій та переживань, який допоможе крізь роки наблизитися до нашої дійсності, прожити простими словами рим складність буття людини, почути голоси та відчути страх очевидців, але разом із ним – віру».

До антології ввійшли вірші 70 українських поетів. У книзі представлені твори авторів із Бучі, Ірпеня, Борисполя, Білої Церкви, Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Полтави, Черкас, Хмельницького, Рівного, Луцька, Львова, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців, Вінниці, Кропивницького, Дніпра, Миколаєва, Херсона, Червонограда, Лубен, Олександрії та багатьох інших міст.