Різні за техніками і задумом, за майстерністю, але об’єднані українським духом – саме так можна коротко охарактеризувати дві виставки, які тривають у Палаці мистецтв. В них було спільне відкриття, що й не дивно, адже винуватцями цього свята стали брати-художники Орест і Левко Скопи, яких знають далеко за межами України.

Виставка першого – відомого українського художника Ореста Скопа приурочена до його 70-річного ювілею. На ній представлені картини за весь період творчості митця. Щоправда, Орест Скоп планував експонувати на ній широкомасштабні роботи – два на три метри, та війна змінила плани. У майстерні художника розмістилися переселенці, які постраждали від воєнних дій, тож закінчити почате нема змоги. І хоча Палац мистецтв з першого дня повномасштабного вторгнення перетворився на штаб гуманітарної допомоги, а в країні все ще триває війна, та життя також триває. Тож Орест Скоп вирішив реалізувати попередні плани і представити на розсуд відвідувачів чималу кількість своїх робіт. На третьому поверсі Палацу мистецтв можна побачити живописні полотна, на яких зображені квіти, жіночі портрети і сцени з життя безтурботних жінок. З інших картин на нас дивляться відомі українські діячі. А ще тут представлена добірка легендарних Мамаїв, яких Орест Скоп намалював понад 300! На одній із робіт, присутніх у експозиції, бачимо Богородицю, яка покриває омофором українських воїнів-захисників.

Левко Скоп, який нещодавно пережив важку операцію, презентував у Палаці мистецтв виставку «Ікони і війна». Українські військові розповіли митцеві таку історію: одна з ікон впала, бійці схопили її та вибігли з бліндажа. А за декілька хвилин туди влучив снаряд… Очевидці стверджують, що саме ікона Левка врятувала їм життя. Орест Скоп переконав брата організувати виставку ікон і фотографій, надісланих захисниками з фронту. І Левко почав малювати нові ікони, які тепер експонують на другому поверсі Палацу мистецтв.

Мистецький проєкт «Ікони і війна» – унікальний, бо автор творив картини після операції цілеспрямовано, з певним творчим задумом. А по закінченні виставки у Львові планує повезти ці ікони в зону бойових дій.

«Через стан здоров’я я кілька місяців не міг поїхати на передову до наших хлопців. Але ще обов’язково поїду, і не раз. Або передаватиму військовим ікони, бо знаю, що в цьому є потреба. Звісно, одна людина не може зробити багато, але ми всі разом, нам допомагають невтомні волонтери, і для нас усіх перемога у війні найголовніша. Все інше тепер другорядне», – каже Левко Скоп.