Kozak System присвятив пісню захисникам маріупольської «Азовсталі». Трубач гурту Сергій Соловій написав її наступного дня після львівського благодійного концерту, який відбувся 15 травня. 

«Ця пісня з тих, що пишуться за пів години. В цей час серце зупиняється і з’являються гіркі сльози гордості, а мелодія і слова народжуються одночасно, – каже автор. – Слава захисникам Міста Марії! Героям слава!»

Пісню записали за годину до зйомок відео в місті Шаргород на Вінниччині. Саме там війна зібрала частину колективу Kozak System та знімальну групу на чолі з Вікторією Квіткою, яка працювала над двома попередніми відео гурту. Локацію обрали не випадково: у Шаргороді є унікальна Хресна дорога – це одна із західних практик богослужінь, в основу яких покладені спогади віруючих про шлях Ісуса Христа на Голгофу. Символічно, що саме на імпровізованій Голгофі й було зняте відео «Азов – сталь», присвячене захисникам Маріуполя. 83 дні оборони міста змінили перебіг повномасштабної війни рф проти України. Захисники маріупольського заводу «Азовсталь» зламали плани противника із захоплення сходу України, відтягнувши на себе величезні його сили.

Фронтмен Kozak System Іван Леньо з початку повномасштабної війни росії проти України служить як доброволець у лавах патрульної поліції Києва. «Кожен із нас пильно спостерігав за подіями, які відбувалися в Маріуполі, і кожен із нас сподівався, що підмога якимось чином зможе дістатися до захисників «Азовсталі». Але, на жаль, цього не сталося: хлопці і дівчата були змушені здатися в полон задля того, щоб вивезти поранених і тих, кому була життєво необхідна допомога, та зберегти свої життя».

З його слів, саме на тлі цих переживань у Сергія народилися текст і мелодія майбутньої пісні. Він у відеорежимі записав її та переслав іншим учасникам гурту. Всі вони перебували на той час у різних містах, але вирішили відреагувати одразу.

«Нам здалося, що з цього може виникнути справжній гімн полку «Азов». Ми зібралися в містечку Шаргород і весь день провели у зйомках та запису пісні в «польових умовах». На той момент я дуже погано почувався: за цей час було багато переїздів, зокрема з передової, куди відвозив хлопцям необхідні речі. Ледь стояв на ногах і, можливо, саме це дозволило мені щонайправдивіше передати той біль, який вочевидь відчував кожен захисник Маріуполя, розуміючи, що підмоги не буде, що на них, імовірно, чекає вірна смерть, – пояснює Іван Леньо. – Передати ці емоції справді дуже непросто, їх треба прожити. Ми вважаємо цих людей абсолютними Героями, символами незламності, символами віри в Перемогу, віри в Україну. Низький уклін кожному захисникові Маріуполя. Дуже сподіваємося, що їх знайдуть як визволити з полону».