ось тобі цятка місяця ось тобі глина слів
із якої не виліпиш тих хто тебе любив –
що тепер з цим робити?
ось ти стоїш над морем, точніше не так – воно
добре до всіх, лежить собі – полотно
а могло би і задушити
ось тобі дерево ось тобі листя жмут
мусиш відважитись – раб залишиться тут
не заступивши краю
цього чи то поминального полотна
чи немовлячого крику – й лише луна
йде: я народжуюсь, помираю
ось тобі вибір – протока й човен – чи бій
ось тобі рів – і якщо зостаєшся, стій
ніби і сам із криці
ось тобі шапка – і це фрігійський ковпак
як тобі краще – спарта або спартак?
зрештою, без різниці

На п'ятьох основних напрямках – мої воїни:
Північ, Схід, Південь, Захід і Небо
На проміжних напрямках – мої воїни
На Воді й на Землі – мої воїни
Між світами та у Світлих Світах – мої воїни
Чотири стихії у Просторі – мої воїни
Простір – це я, Україна
Вітри женуть ворога
Води ковтають ворога
Вогонь пече, Земля ховає
Простір звідусіль витискає
Гори і розвійся Вітром,
Топися, лягай у Землю,
Проклята пошесть ворожа
Я тебе знищу до останньої рештки
І пребуду у Всесвіті вічно
Я, Україна

Тільки не пиши мені про війну,
розкажи, чи є біля тебе сад,
чи ти чуєш коників і цикад,
і чи повзають равлики по в'юну.
к у тих далеких від нас краях,
Як у тих далеких від нас краях,
називають люди своїх котів?
Те, чого найбільше би я хотів,
щоб не було суму в твоїх рядках.
Чи цвіте там вишня та абрикос?
І якщо подарують тобі букет,
не розказуй, як бігла ти від ракет,
розкажи, як добре нам тут жилось.
Запроси в Україну до нас гостей,
всіх, кого зустрінеш на чужині,
ми покажемо кожному по війні,
як ми вдячні за спокій своїх дітей.

Іноді важко плакати
і робити якісь б...ські світлини
ти дивишся на барні плакати
я чекаю травневі зливи.
Іноді важко вдихати
трупне, весняне повітря
коли тіла розклались у хаті
і запах розноситься вітром.
Іноді важко згадати
але я згадую, що ж буде в суботу?
щоб міг тобі ще дати?
і чи ти оцінила б мою турботу?
Яку я, іноді, проявив
коли в мене майже не було сил
Іноді важко дихати.
В очі світять тисячі ламп
ти десь далеко гуляєш з малихами
ми все ще знаходимо в Бучі тіла.

хто з мечем прийде
від меча впаде
і в нашій землі
безславно згниє
стануть мов броня
духи праотців
укріплять, направлять
у бою бійців
із любов'ю в серці
до рідного краю
без вагання й жалю
ворога караєм
всіх нас поєднала
Україна мати
хто прийшов з війною
буде помирати