Уже не вперше спостерігаю, яке несподіване наше життя. Творчість так чи інакше вривається у нього, особливо коли не чекаєш. Саме так сталося з Василем Розманом, який народився і виріс на Закарпатті. Юрист за фахом, вихованець Національної академії МВС України, він тривалий час працював у правоохоронних органах. Та декілька років тому залишив державну роботу і перейшов у приватний бізнес: став генеральним директором одного з іноземних підприємств в Україні. На новій роботі йому доводиться багато їздити, зокрема через чарівні Карпати. І саме під час таких поїздок непомітно навіть для себе Василь закохався у наші гори так, що почав недавно писати. Захотілося викласти думки на папері. Тепер він надихається карпатськими краєвидами і творить. 

«У кожного з нас настає той момент, коли просто хочеться побути на самоті зі своїми думками, емоціями... Подумати про оточуючих людей, близьких і далеких. Подумати про світ... Або просто ні про що не думати. 

В такі моменти хочеться усамітнення від людей, завдань, соціуму, від цілого світу... І тільки природа, наша мати, може дати нам таку можливість.

Скажу відверто – кращого лікаря за гори я ще не зустрічав! Гори, це те місце, яке наповнює тебе зсередини, компенсує усі витрати: моральні, фізичні і духовні. Ззовні нічого ніби й не змінилося, але всередині тебе щось перероджується! Варто зупинитися на вершині гір або серед лісу, побути короткий час на самоті, і все те, що мучило тебе декілька днів чи годин тому, не давало спати, бентежило душу і мучило серце – здається вже неважливим, дріб’язковим. Таким, що не варте навіть твого погляду, не те що уваги. 

В одну секунду приходить розуміння цілісності людини і природи, їхнього одвічного нерозривного зв’язку!

Це, наприклад, як під’єднати розряджений телефон до потужного промислового зарядного пристрою! Телефон, який вщент забитий усяким мотлохом, емоціями, процесор якого не справляється, батарея розряджається, і він відключається – це і є сучасна людина! І тільки потужний, в тисячу разів, зарядний пристрій за секунду приводить його до тями… Саме так і з людиною! 

Ми засмічуємо себе щодня непотрібними речами, емоціями, розчаруваннями, різним мотлохом. Нам важко перезапустити себе, не вистачає енергії, не вистачає поштовху. Нам важко зорієнтуватися, чи правильно нас розуміють? Чи ми правильно розуміємо процеси, які проходять повз нас? Як не помилитися, вибрати одне-єдине правильне рішення? Як не загубити себе в щоденному шаленому потоці соціуму? 

І тільки гори, величні та могутні, здатні повернути нас до життя, одномоментно відповісти на безліч запитань, розставити всі крапки і надихнути новою силою! Коли ти наодинці з природою, приходить розуміння того, що більшість процесів узагалі не варті часу та енергії! Це як кеш на комп’ютері чи телефоні, який потрібно періодично очищати…

Не секрет, що всі довгожителі живуть у горах, всі монахи і відлюдники облаштовують своє житло в горах, подалі від людей, від соціуму, ближче до невичерпного джерела енергії. Достатньо на хвилину зупинитися десь посеред гір, щоби відчути запах лісу і польових квітів! Щоб відчути свіжість гірського повітря! Щоби відчути нову хвилю позитиву, зарядитись силою природи і переосмислити життя... В такі хвилини змінюється світогляд, в такі хвилини змінюєшся й ти...»

Останнім часом Василь почав віршувати. Його вірші також про гори.