Днями науково-мистецьке середовище збурив черговий скандал. Літературознавець і франкознавець, директор Дому Франка Богдан Тихолоз заявив про факт плагіату, виявлений у статті «Українське шістдесятництво: розставляючи крапки…» головного редактора журналу «Всесвіт», наукового співробітника Інституту літератури ім. Тараса Шевченка Дмитра Дроздовського.

Як зауважує Богдан Тихолоз, стаття містить численні прямі текстові запозичення з його праці «Поети-шістдесятники» (2001 р.), але в своїй роботі Дмитро Дроздовський не подає жодних згадок або посилань на їхнє авторство. «Загальний обсяг запозиченого тексту становить понад 53 відсотки, решта, 47 відсотків, також значною мірою колаж-компіляція із цитат з інших джерел, більшість яких вказані наприкінці «статті» Дроздовського під рубрикою «Список використаної у тексті літератури», – сказано у звинуваченні.

Треба сказати, що це далеко не перший скандал із працями Дмитра Дроздовського. У 2018 році комісія Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України виявила в його книжці «Множинність реальності в англійському постпостмодерністському романі» 64% плагіату.

Але, як зауважує звинувачений у плагіаті, відтоді він багато що переосмислив, і взагалі наука для нього починається після 2018 року, коли «вдалося змінити власне життя й зробити все, щоб чесно працювати на полі науки, досягаючи результатів, які можуть привернути увагу світової науки до українських розробок». 

«Академічна доброчесність – це не лише про злочин і покарання, це і про виправлення помилок. І ми з вами чудово знаємо, що виправити їх може і той, хто не з теоретичних рефлексій та утопічних або ж ідеалістичних візій чув про проблему, а хто знає, чому виникає проблема і як її подолати зсередини, – вважає Дмитро Дроздовський. – Я публічно перепрошую за ці прикрі моменти. Розробка в Україні стандартів наукового поступу дала можливість здійснити ревізію власного наукового шляху. Закон не має зворотної сили, але закон має допомогти нам жити в кращому світі, якого щоденною працею розбудовуємо». 

Однак все не так просто: Дмитро Дроздовський є цьогорічним членом експертної ради програми «Дослідження. Освіта. Резиденції. Стипендії» Українського культурного фонду, грантові проєкти на яку подало чимало львівських інституцій та установ – від Інституту стратегії культури та Органного залу до Театру ляльок. Тож чи має моральне право такий експерт оцінювати ці заявки і чи не буде він упередженим? Думаю, питання риторичне.

А що ж далі? Чи звертатиметься з приводу такого «запозичення» до суду Богдан Тихолоз? Про це він розповів у коментарі «Львівській Пошті».

«В цій ситуації не мовиться про процес «Тихолоз проти Дроздовського», а про речі, не прийнятні для цивілізованого суспільства. Ми маємо виробити культуру ставлення до таких речей. Приклад цієї справи має створити прецедент для таких випадків. Я намагався спілкуватися з Дроздовським шляхом електронного листування, але ці спроби не привели до порозуміння. Чого я хочу? Вимагаю офіційного вибачення Дроздовського перед усіма тими, в кого він «позичив» тексти. Щоби він перестав профанувати інституції, до яких причетний. Також чекаю від нього відшкодування моральної шкоди у розмірі 100 тисяч гривень – не мені особисто, а як благодійний внесок тому ж Дому Франка. 

Що робитиму далі? Сказавши «А», треба справу довести до «Я». Відповідні листи з усіма викритими фактами плагіату скеруємо у всі відповідні інстанції. Планую позиватися до суду, наразі шукаю хороших державних юристів, компетентних у таких справах. Команда наразі відкрита, тож запрошую долучатися!»