Виставка "Тиша 17.Сімнадцять метрів квадратних" у львівській галереї "Примус" не те, щоб змушувала усіх присутніх тримати у межах виставкового залу язик за зубами, але поміркувати, а що вони самі вкладають у поняття тиші, як тиша на них впливає.

Бо порівняти є з чим. Сімнадцять молодих митців зі Львова, Києва, Ужгорода, Луцька, Сум та інших міст України запропонували власні візії тиші, кожна з яких формально не виходить за межі площі одного квадратного метра. Створені упродовж 2009 року живопис, фотографія, графіка та колаж презентують, що з тиші кожен може виснувати щось власне, зважаючи на настрій, темперамент, життєвий досвід та інші складові психіки та відчуттів окремої людини.

Як розповів "Пошті" головний ініціатор цієї події, недавній випускник Львівської національної академії мистецтв і нині студент Українського католицького університету Любомир Баник, цей проект він замислив невипадково. У розмові наголосив: "У час, коли всі кудись біжать, коли звідусіль на людину сиплються її власні та глобальні проблеми, дуже важливо зупинитися і хоч на короткий час побути у тиші. Це не означає, що біди відступлять, але дасть можливість зосередитися і, можливо, намацати вихід. Зрештою, просто перепочити. Завжди вважав і вважаю, що тишу не любити неможливо".