Тут відкрито експозицію творів Олега Лишеги та Валерія Шаленка
Те, що виставку, яка відкрилася у галереї "Дзиґа", можна присвятити поету Грицьку Чубаю, її автори Олег Лишега (скульптура) та Валерій Шаленко (графіка, акварель, вітраж) вирішили безпосередньо на урочистому відкритті експозиції, зазначивши, що саме Грицько Чубай, якому цього року могло би виповнитися 60 років, їх познайомив.
Відтак дійство, що замислювалося авторами як намагання ще раз увійти в одну й ту ж річку - відчути атмосферу часів своєї юності - перетворилося у спогад про світлу людину і водночас про час, який минув під її впливом. А згадати авторам є що.
"Коли ми познайомились, - сказав на відкритті виставки Олег Лишега, - Валерій читав Гегеля, Канта, з яких я мало що розумів (та й не тільки я), а Грицько Чубай взявся їх нам перекладати. Сьогодні вважаю, що інтелектуальних висот я не сягнув. А Валерій став майстром вітражу, який фактично є досконалою урбаністичною іконою, вікном у небо, з якого чекаємо благої вісті. Колись Валерій жив у напівпідвальному приміщенні, де була сильна вологість на стінах і де завжди були затулені вікна, щоби хтось у них не нагидив. Однак навіть у затулених вікнах Валерій завжди бачив кольоровий вітраж - небо. Щодо мене, то я сьогодні найбільш охоче роблю скульптуру - фігурки з дерева, що нагадують давніх духів наших предків. Бо чомусь теперішні часи мені не цікаві, цікавими є лише часи найдавніші".
Важливо, що для Валерія Шаленка (майстерного вітражиста) - це перша персональна виставка його робіт в галереї (як зауважив сам, творчими презентаціями завжди вважав власну безпосередню працю на об'єктах). Як не менше важливим є й інше: скульптуру Олега Лишеги (якого завжди знали як поета) уже була можливість побачити не тільки у Львові, а й у столиці.
"Вважаю, що скульптура - це також поезія, тільки в іншому вигляді, - ділився Олег Лишега роздумами з "Поштою". - Віршів не пишу вже кілька років. Але поезія - це не тільки література, це також мислення, спосіб життя, вчинки людини. Сьогодні думаю, що маю в собі багато від музиканта, адже скульптура - це музика передовсім. Література від музики набагато далі, аніж скульптура".
Олег Лишега також зізнався, що всі свої дерев'яні скульптурки творить тільки за допомогою уяви та сокири. Чим більша сокира, тим точніша робота. Колись такого інструмента трохи боявся, однак побачив, що він може бути делікатним і ніжним, тільки треба його відчути, знайти до нього підхід. Сьогодні знає - велика сокира з розмашистим ударом дає йому творчу свободу і не дозволяє сумніватися. А художник має мати впевненість у тому, що робить. До речі, важливою складовою власної творчості - впевненість - вважає і Валерій Шаленко.
Представлена експозиція - та, де ця впевненість задемонстрована не останнім чином...