«Я завжди був художником!»

Олександр Володимирець, митець, художник-реставратор, – про втілення дитячих мрій, мистецтво як професію і захоплення, а також активну виставкову діяльність, яку вдавалося провадити тільки з 2021 року

Львів напрочуд багатий на талановитих митців, які працюють у найрізноманітніших жанрах і стилях. Усі вони пройшли різні школи, пережили різний життєвий досвід. Одні мають професійну освіту, другі є фактично самоучками. Але об’єднує цих людей найважливіше – любов до мистецтва і невміння жити без нього.
Сьогодні я розповім вам про художника, якого ви, найімовірніше, досі не знали. В інтернеті інформації про нього катма, принаймні мені вдалося знайти лише одну невеличку статтю, хоча я, повірте, добре вмію її шукати: професія зобов’язує. Але, переконана, його роботи, різнобічний талант і непересічна особистість просто не мають права бути прихованими як від мистецької спільноти, так і пересічних поціновувачів прекрасного.
Тож знайомимо вас із Олександром Володимирцем – львів’янином, митцем, художником-реставратором. «Львівській Пошті» вдалося поспілкуватися з автором про втілення дитячих мрій, мистецтво як професію і захоплення та активну виставкову діяльність, яку вдавалося провадити лише з 2021 року.
– Почнімо спочатку: як давно ви захопилися мистецтвом?
– Це в мене хронічне, триває з раннього дитинства. Усе почалося з настінного живопису й удосконалення дизайну шпалер і триває досі (Сміється). Малюю відтоді, як себе пам’ятаю. Це те, чим я живу! І хоча на моєму життєвому шляху було чимало несподіваних поворотів, які віддаляли мене від втілення мрії бути художником, я все ж ним став, хоча це було непросто. 
– Тому про вас так важко знайти хоч якусь інформацію?
– Життя мене добряче носило світом. У важкі дев’яності занесло за кордон, довелося спробувати й заробітчанського хліба, як тепер кажуть. Але саме там я почав здобувати перші навички, вміння, які згодом привели мене до нової професії. Спочатку працював у Польщі на будові. Поступово почав навчатися реставрувати об’єкти з каменю. А далі пішло-поїхало, країни змінювалися, приходив новий досвід, нові виклики. Згодом зацікавився реставрацією виробів і творів з металу. Досі працюю з цими матеріалами, зараз обіймаю посаду художника-реставратора у Львівському історичному музеї. І хоча роботи дуже багато, я горю нею! Ба більше, і далі навчаюся, цікавлюся новими тенденціями і прийомами, навіть помалу готуюся до наукової праці.
У травні долучився до практичного семінару з художньої обробки й реставрації каменю, який відбувся у межах німецько-українського проєкту в Львівському державному коледжі декоративного і ужиткового мистецтва імені Івана Труша. Також проходив цього року навчання в Національному науково-дослідному реставраційному центрі України у галузі музейної реставрації та художньої обробки металів. 

– Реставрація – це, звичайно, дуже творчий процес. Та як у вас склалося цього року з малюванням, де можна побачити ваші роботи?
– До цього року в Україні у мене не було багато виставок. Так склалися життєві обставини, на які я не міг впливати. Але цього року справи пішли на краще. Впродовж 2021-го представив у різних виставкових приміщеннях Львова на розсуд відвідувачів аж чотири персональні виставки. 
У травні в Палаці мистецтв ми відкрили виставку «Графічний колорит. Тінь і світло». До цієї експозиції ввійшли мої монохромні графічні пейзажі та кольорові абстракції. У цих роботах я досліджував гру тіні та світла через можливості монохрому і глибину кольору. В межах бізнес-форуму «Гал-Експо-Весна» представляв виставку графічних робіт, до якої ввійшла низка нових творів.
У червні показав частину доробку в Залі літературної слави Львівської обласної організації Національної спілки письменників України. Це був наш спільний із поетесою Наталією Калиновською мистецький проєкт, реалізований на запрошення голови спілки Олеся Дяка.
Наприкінці липня – початку серпня в Центрі архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» демонстрували мою персональну виставку графіки та живопису «Вежа». Надзвичайно приємною подією на її відкритті стало вручення медалі «За служіння мистецтву», якою мене нагородили за поданням Палацу мистецтв.
Окрім цього, дві мої роботи можна було оглянути на Міжнародній мистецькій виставці живопису, графіки та скульптури «Осінній салон – 2021». Тішуся, що конкурсна комісія з відбору підтримала їх одноголосно.
Трохи моїх робіт є й за кордоном – у приватних колекціях поціновувачів мистецтва із США, Бельгії, Чехії, тої ж Польщі.
– Ви працюєте переважно з графікою?
– Ні, я художник широкого спектра. Працюю, звісно ж, переважно з графікою, вона для мене дуже цікава, реалістична і абстрактна, монохромна і кольорова. Але визначальною ознакою мого почерку є деталізація. Роботи дуже різнопланові, важко виділити якусь одну. Для прикладу, маю цікаву і яскраву серію «Аутизм». І водночас створив низку робіт олівцем на сході, на війні.
Маю чимало олійних живописних полотен, працюю з акварельним живописом – одним із найскладніших видів. Цікавлюся скульптурою, ювелірним мистецтвом, роблю прикраси, але тільки на замовлення. Мистецтво дає мені потужний стимул пізнавати світ і постійно рухатися до нових незвіданих горизонтів. 
Розмовляла Марічка Ільїна 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4732 / 1.58MB / SQL:{query_count}