Уже з 13 листопада зустрічайте серію лекцій «DOCU/КЛАС: Які фільми ми дивимося?» на платформі docuspace.org у межах Мандрівного фестивалю Docudays UA. Це новий формат роботи цього онлайн-кінотеатру, який допоможе вам заглибитися в історію документального кіно, дослідити особливості побудови наративу, специфіку відносин режисера/-ки та героя/героїні й дізнатися про сучасні тенденції в документальному кіно.

«Ми вирішили створити невеликий, але практичний курс лекцій, що допоможе осягнути й структурувати свої знання про розмаїття документального кіно. Три розповіді про три різні аспекти сучасної документалістики на прикладі фільмів, які можна подивитися впродовж вересня – грудня під час Мандрівного фестивалю у вашому регіоні або просто на docuspace.org, – пояснює програмерка Docudays UA Юлія Коваленко. – «DOCU/КЛАС: Які фільми ми дивимося?» – це онлайн-курс для тих, що хочуть знайти своє улюблене документальне кіно».

Лекторами і лекторками курсу будуть культурна менеджерка та кураторка кінопрограм Ольга Бірзул, кінознавець, керівник кіноархіву «Довженко-Центру» Олександр Телюк та кіножурналіст-фрилансер Алекс Малишенко. З 13 листопада і до кінця місяця щосуботи в доступі з’являтиметься наступна лекція з курсу. 

Першою на ваш розсуд представлять лекцію «Нічого правдивого і все насправді: експерименти з формою». Ви дізнаєтесь, як кінодокументалістика як справжня революціонерка пройшла складний шлях боротьби за свою незалежність усупереч традиціям, стереотипам та упередженням. Вона виросла зі звичайної хроніки та етнографічних замальовок, потрапила в тенета пропагандистів, але, зрештою, відстояла своє право на художню інтерпретацію, а не об’єктивне зображення дійсності. Ця лекція стане не тільки дороговказом у розмаїтому полі режисерських експериментів, але й на прикладі конкретних фільмів із програми 18 Мандрівного Docudays UA докладно розкаже про жанри, методи та прийоми сучасного неігрового кіно.

20 листопада говоритимуть про «Документування насилля: етичне випробування у неігровому кіно». Проблема етики в документальному кіно зумовлена його приналежністю не лише до історії кінематографа, але й до документальних медіа. І якщо різниця журналістики та документального кіно полягає в більш рефлексивному, неквапливому та авторському погляді на реальність останнього, то зауважити відмінності між зразками документалістики та художніми фільмами в добу гібридизації видів та жанрів стає дедалі складніше. Проблемна точка, у якій документальне кіно все ще відрізняється від ігрового, – демонстрація сцен реального, несимульованого насильства та смерті. Звернувшись до ідей Дзиґи Вертова, Андре Базена та Сьюзен Зонтаґ, лектори міркуватимуть, як документалістиці вдавалося в різні часи розв’язувати проблему етичного показу сцен жорстокості та смерті на екрані.

27 листопада розглянуть тему «Це все тепер історія: як неігрове кіно показує реальні події?». Ігрові й документальні історії мають між собою багато спільного. І там, і там ми стежимо за головними героями/-нями, спостерігаємо, як вирішуються конфлікти, і переживаємо драматичні події. Але є одна ключова відмінність – документальні історії беруть свою силу з реальності. Це дає їм змогу бути непередбачуваними й дивувати сильніше, аніж сюжетні повороти найвигадливіших голлівудських сценаристів/-ок. Із цієї лекції ви зможете дізнатися більше про те, з чого складаються неігрові історії та як їх розповідають. А після неї почати самостійно вивчати неймовірний світ документалістики.