У п’ятницю, 19 листопада, в межах «Осіннього салону» в Палаці мистецтв запланували відкриття виставки робіт львівської художниці, мистецтвознавиці, волонтерки Тетяни Скоп-Думан. 29 жовтня минули роковини з дня її смерті, а 8 листопада художниці виповнилось би лише 40 років… 

Жінка боролася з гліосаркомою впродовж року, для її порятунку провели не одну виставку-продаж ікон, концерт на її підтримку, але хвороба була невблаганною. Однак Таня до останнього малювала, і саме в своїх роботах – «усміхнених», щирих, людських – вона продовжує жити для близьких і всіх нас.

«На «Осінньому салоні» один зал завжди віддають для виставки художника, якого вже нема з нами. Цього разу в такому залі відбудеться експозиція робіт Тані Скоп-Думан, яку брат її чоловіка Левка, Петро, допомагає нам зорганізувати. Таня була надзвичайною. У мене є декілька її робіт, які ви зможете побачити на виставці. Одну з останніх невеличких іконок Таня намалювала для моєї мами, коли та важко хворіла. Нас це дуже вразило, адже Тані самій тоді було дуже погано. Та навіть у такий непростий час вона дбала про інших, – розповідає «Львівській Пошті» психологиня Львівського обласного клінічного перинатального центру і Будинку воїна, керівниця Першого жіночого ветеранського простору «Рехаб», подруга художниці Марія Петришин.

Зібрати роботи художниці для виставки виявилося не так просто, адже у Тані, як і в її коханого Левка, завжди була широка душа: вони дарували свої творіння друзям, знайомим, гостям і військовим. Ще чимало з них були продані на аукціоні задля порятунку мисткині. Рідні Тетяни Думан досі збирають її великоформатні роботи з різних приватних колекцій, аби вповні представити творчий доробок. Тож якщо ви є власником однієї з таких, зголосіться, будь ласка, на фейсбук-сторінці сестри художниці Василини Думан!

«На виставці в Палаці мистецтв ми плануємо представити роботи, які дали б можливість відстежити, як розвивалася Тетянина творчість: від студентських завдань через те, як викристалізовувався авторський почерк, і до утвердження її як художниці з індивідуальною манерою. Тут буде як сакральний живопис на різні сюжети, так і інші роботи з різних проєктів. Адже Таня і Левко організовували разом низку виставок, присвячених знаковим постатям в українській культурі. Від часу знайомства пара разом із творчим об’єднанням «Кактус» проводила виставки, присвячені Бруно Шульцу, Василеві Стефанику, Василеві Стусу. Окремо хотіла б звернути увагу на серію багатофігурних, багатосюжетних композицій, присвячених святим, пам’ять яких вшановують різні конфесії в Галичині. Тож на виставці в межах «Осіннього салону» з Тетяниним творчим генієм можна буде ознайомитися різнобічно, – каже сестра мисткині, журналістка Василина Думан. – Борис Возницький дуже цінував її талант і поважав її як художницю. У Львівській галереї мистецтв була організована низка виставок ТО «Кактус», у фондах галереї зареєстровані дві роботи сестри, ще частина робіт також зберігається тут, їх будуть експонувати на виставці, яку ми готуємо». 

Варто зауважити, що подружжя художників утворилося, зокрема, й завдяки спільному баченню мистецтва. Таня спочатку стала студенткою Левка, а вже потім коханою і дружиною. 

«Коли я викладав у Академії мистецтв, казав усім студентам вивчати свою культуру. Бо що більше художник вивчає свою культуру, то цікавіший живопис. Таня це зрозуміла, вивчала різний іконопис, виступала на наукових конференціях», – згадує митець, іконописець, чоловік Тані Левко Скоп.

Дуже важливо, що Тетяна Думан поєднувала мистецьку роботу з науковою, «вела діалог» з давнім українським живописом, вивчала богослов’я, історію Церкви і святих, підходила до творення образів з позиції не лише художниці, але й науковиці. Так мисткиня знайшла свій стиль, народжений національним живописом.

«Таня – феномен сучасного українського іконопису, назагал мистецтва. Вона розуміла, що творення сучасного мистецтва неможливе без розуміння і вивчення нашого минулого. Втілювала те, про що говорив Андрей Шептицький. Вона – сильна художниця, яка залишила значний спадок, – веде далі Левко Скоп. – Ви зможете це побачити на виставці в Палаці мистецтв. Зараз ми ще дозбируємо Танині роботи, які є в багатьох приватних колекціях, зокрема в Італії та Іспанії. Одну з таких уже погодилася надати для експонування українська диригентка Оксана Линів. Я хочу, щоб люди побачили і зрозуміли Тетянину титанічну працю».

Чоловік мисткині дуже хотів би показати цю виставку не лише у Львові, але й у столиці, навіть за кордоном – хоча б у Польщі. Крім того, Левко Скоп планує видати каталог її робіт. А сестра, Василина Думан, саме зараз готує до друку монографію Тетяни, присвячену риботицькому іконопису.

«Сестра написала магістерську роботу, в яку вклала чимало праці, роки досліджень та аналізу. Таня фактично створила цілий каталог риботицьких художників, згрупувала усі принципи їхньої праці, техніки, проаналізувала сакральні та світські роботи, яким притаманні усміхнені обличчя, пишні образи, – пояснює Василина Думан. – Традиційно, як і інші роботи подружжя, цю книгу видасть дрогобицьке видавництво «Коло» і Микола Походжай, котрий перебував у дружніх стосунках із Танею. Плануємо встигнути до відкриття виставки або принаймні до кінця листопада і так вшанувати пам’ять про сестру, яка святкувала б у ці дні 40-річчя».

Маємо розуміти, що усім героям цієї статті дуже важко дається втілення згаданого проєкту. Надто рано Таня Думан пішла із життя, надто багато всього могла ще зробити. Але в наших силах пізнати те, що мисткині таки вдалося втілити, а це просто величезний пласт роботи. Це розуміють і її близькі. Саме тому попри незагоєні душевні рани і біль втрати прагнуть показати доробок Тані Скоп-Думан світу.

«Ця виставка дуже важлива. Дуже хочу, щоби серце Тані, її душа знову ожили. Щоби люди побачили її як художницю, а не лише як волонтерку чи дружину Левка Скопа. Хоча вони завжди були поруч, у них ніколи не було конкуренції, кожен займався своєю роботою. Але вони обоє – дві великі постаті, між якими було велике кохання, – підсумовує подруга подружжя Марія Петришин. – У Тані та Левка надзвичайна історія. Мені пощастило бачити ці стосунки, тепло, ставлення зсередини. Разом вони пройшли дуже глибинний шлях, і Левкові зараз надзвичайно важко. Біль втрати не вщухає, ми намагаємось обходити цю тему. То не той випадок, коли час лікує… Нам залишається лише в тиші підтримати їх».