Цей світ невблаганно втрачає надзвичайних людей. Скільки б померлому не було років – все одно завжди зарано, «а міг би ще пожити», «щойно ж бачилися, зідзвонювались», «мали зустрітись на тижні», «а у нас же такі плани були». Тож давайте намагатись зустрічатись, творити, втілювати, шанувати і берегти тих, кого цінуємо і любимо вже зараз. Щоб потім не стало надто пізно… 

Позавчора, 11 жовтня ми втратили двох непересічних, талановитих львів’ян – музиканта і актора Міська Барбару та мисткиню Галину Зубченко.

Перший помер у Харкові раптово, з невідомих причин. Трошки більше місяця музиканту забракло до 50-річного ювілею, який мав відзначати 14 листопада.

фото: Томаш Сікора

Місько Барбара був співзасновником і вокалістом гурту «Мертвий півень», що виник у Львові у 1989 році, а припинив існування у 2011 році. Музиканти створили альбоми «Ето» (1992), «Мертвий півень '93» (1993), «Підземне зоо» (1994), «Live у Львові» (1995), IL Testamento (1996), «Міський бог Ерос» (1997), «Шабадабада» (1998), «Афродизіяки» разом з Віктором Морозовим (2003), «Пісні Мертвого Півня» (2006), «Кримінальні сонети» разом з Юрієм Андруховичем (2008), «Вибраний народом» (2008), Made in ЮА (2009), «Радіо Афродита» (2011). У творчості гурту багато пісень на вірші відомих українських поетів –Тараса Шевченка, Максима Рильського, Ігоря Калинця, Наталки Білоцерківець, Олега Лишеги, Віктора Неборака, Олександра Ірванця, Юрія Андруховича, Юрка Позаяка, Сергія Жадана. Саме «Мертвий півень» дарував львів’янам особливі концерти – «Прокидання з «Мертвим півнем» на етно-джазовому фестивалі «Флюгери Львова», який організовувало Мистецьке обєднання «Дзиґа». Музиканти прокидали Львів щороку до розпуску гурту. А у 2020 році «Твоє місто» та «Накипіло» провели онлайн-концерт «Прокидання з Міськом Барбарою», на якому співзасновник «Мертвого Півня» Місько Барбара та композитор Юрко Єфремов виконали як старі хіти гурту, так і нові пісні. З серпня цього року вони почали записувати спільний альбом «13 ППЛ» (13 пісень про любов). «Вперше за 10 років захотілося зайти до студії і записати новий альбом. Дякую Юрку Єфремову, бо без нього цього б не сталося, не було б безперечно непересічного вікопомного проєкту!», – анонсував Місько. З того часу музикант встиг оприлюднити п’ять пісень: «Просто спини її» на вірш Сергія Жадана, «Козак перед боєм», присвячену Данилові-Дані Дідику, 15-ти річному юнакові який загинув у Харкові у лютому 2015, «Коли потяг у даль загуркоче...» на вірш Володимира Сосюри, «Минає день, минає ніч...» авторства Миколи Мозгового та Юрія Рибчинського і «Європо» на вірш Галини Крук. А на листопад у Львові планували концерт-презентацію «13 ППЛ».

Окрім цього Барбара багато років грав у харківському театрі «Арабески», деякий час його очолював, а в червні цього року одружився з режисеркою Світланою Олешко. Інформацію щодо поховання дружина оприлюднить після розтину і вияснення причини смерті.

«Я дуже хотіла, щоб це виявилося помилкою, непорозумінням, чиїмось дурним жартом, який от-от спростують і все стане на свої місця, і ти доробиш усі пісні, які хотів заспівати, і ми невдовзі вітатимемо одне одного з днем народження, і ти співатимеш многая літа своїм хрипким голосом, а я, як завжди, соромитимуся тобі співати в трубку своїм – пише львів’янка, письменниця Галина Крук. – І ми жартуватимемо про львів'ян у харківській еміграції, на яку я не зважилася, і як мені тепер пробачити собі, що обидва ваші останні виступи у Львові я хворіла і тепер уже цього ніколи не надолужити. І як мені сумно, що остання пісня, яку ти мені надіслав у чорновому записі, на дуже дорогий мені текст, закінчується словами «і скільки ще попереду». А попереду – нічого...»

І того ж дня, на 75-році життя після важкої хвороби відійшла у вічність відома мисткиня Галина Зубченко. З 1980 року викладала графіку і композицію на кафедрі дизайну костюму Львівської національної академії мистецтв. Вона працювала із декоративним текстилем, живописом і графікою. У розписах на тканині поєднувала орнаменти писанок з етнічними мотивами українського одягу. Живописні портрети і натюрморти творила у стилі реалістичного романтизму, використовувала техніку лесирування. Її натюрморти передають настрій спокою та гармонії. Художниця учасницею багатьох симпозіумів, в тому числі міжнародних, персональних та групових виставок в Україні та за її межами. Провадила активну громадську роботу, користувалась великим авторитетом серед колег та студентів. Окремі її роботи зберігаються у Хмельницькому художньому музеї, Музеї сучасного мистецтва Львова, галереї мистецтв «Еко» у Детройті.

Оперна співачка, солістка Віденської опери Зоряна Кушплер згадує художницю так: «Перестало битися серце дорогої мені людини, мами моєї близькоі подруги, Галини Вікторівни Зубченко… Галина Вікторівна була високодуховною, ерудованою, розумною і безмежно талановитою людиною. Доброю, люблячою дружиною, мамою та бабусею. А ще вміла дружити, вміла насолоджуватися і захоплюватися талантами, була надзвичайно доброзичливою та любила людей і життя. Пізно увечері, у переддень смерті, ми переписувалися і раптом така сумна звістка….. Спочивайте з Богом! Нехай Вам там буде легко та радісно! Мені Вас надзвичайно бракуватиме!»

Громадська активістка, авторка культурно-мистецьких проєктів «Під Зорею Пінзеля» та «Натхненні Пінзелем», дизайнерка Івона Лобан була вихованицею Галини Зубченко. «Як важко в це повірити, як важко це прийняти…Світла пам’ять Вам моя дорога Галино Вікторівна… Ви завжди були для мене не просто моїм улюбленим викладачем: дарували велику підтримку і віру, надихали, розкривали нові сенси. Кожна хвилина спілкування з Вами дарувала нові горизонти у розумінні мистецтва. Ви були щирим другом, люблячою мамою для всіх студентів, завжди були уважною до нас. Кожен Ваш подарунок – дуже цінний для мене, – звертається вона до викладачки. – Ви були Тою, хто дарує крила і вчить літати. Тою, хто настільки багатогранна у своїй творчості, що хочеться у Вас постійно навчатись, хоч ми давно вже не студенти! Ви так любили життя! Запалювали нас тою любов’ю до всього нового, вміли тішитись, дивуватись і захоплюватись всім прекрасним, що Вас оточувало. Як мені Вас буде бракувати… Скільки задуманого нами ми разом вже не встигнемо втілити. Люблю Вас всім серцем!»