«Стрімголов» – українська психологічна драма 2017 року, повнометражний режисерський дебют Марини Степанської, створений за підтримки Держкіно. Національна прем’єра фільму відбулася на Одеському міжнародному кінофестивалі, світова – у конкурсній програмі Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах. Він брав участь у відборі на висування фільму від України на ювілейну 90-ту кінопремію «Оскар» Американської академії кінематографічних мистецтв і наук у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою». «Стрімголов» був представлений на багатьох фестивалях, зокрема у конкурсній програмі Стокгольмського міжнародного кінофестивалю та Міжнародного кінофестивалю Camerimage (Польща) в номінації за найкращий операторський дебют. Він отримав приз глядацьких симпатій на кінофестивалі Premiers Plans d'Angers і приз глядацьких симпатій та приз за найкращий дебют на Ceau, Cinema! Festival de Buzunar у румунському місті Тімішоара. На 22-ому Міжнародному фестивалі авторського кіно в Рабаті (Марокко) акторка фільму Дарія Плахтій отримала приз за найкращу жіночу роль. А ще забрав три відзнаки Національної кінопремії «Золота Дзига»: Сергій Степанський став найкращим звукорежисером, Микита Моісеєв – найкращим композитором, а Дарія Плахтій – найкращою акторкою.

«Стрімголов» – це психологічна драма про Київ тут і зараз. 27-річні негерої намагаються зробити непростий вибір в умовах «героїчного часу». Антон, музикант-вундеркінд, що не впорався з покладеними на нього сподіваннями, повертається додому після двох років навчання у Швейцарії і піврічного лікування алкогольної залежності в психоневрологічному диспансері під Києвом. Його дідусь, людина суворих принципів, вивозить хлопця в село, далеко від принад великого міста. Одного разу Антон зустрічає Катю, яка, як і він, намагається знайти своє життя в житті. Вона незабаром має поїхати до Берліна разом із своїм хлопцем Йоганном, німецьким фотожурналістом, з яким вона познайомилася під час подій на Майдані. Однак її зустріч з Антоном приносить новий імпульс у її життя і глибоко впливає на них обох… Це сучасне українське арт-кіно. Історія з життя сучасної київської молоді. У ній - впізнавана повсякденність, шалене кохання і неочікувана розв’язка. Фільм сповнений іронії, тонкого розуміння поведінки героїв, співчуття до їхніх доль.

«Для мене важливі два елементи: людина і простір, в якому вона існує. Тому я не можу собі уявити історію з конструкцією епохи в декораціях. Декорації - це абсолютно мертвий простір, інша фізика буття, що не взаємодіє з простором, там немає нічого живого. Тому для «Стрімголов» ми хотіли лише реальні локації з предметами з того ж простору. Тому, наприклад, квартира мами головного героя в досить короткому епізоді має сказати про цю жінку більше, ніж діалог між нею та її сином, – каже режисерка Марина Степанська. – Що ж до «свого глядача», то ми їздили на кілька показів у Львів, Тернопіль, де зустрілися з аудиторією старшого віку, у якої вже є певний глядацький досвід, і не лише телевізійний. Це ті, які можуть припустити, що кіно є мистецтвом, а не лише жанром «давайте я вас розважу». Для глядачів у віці 15-16 років фільм «Стрімголов» заповільний, а пояснювати їм важливість пауз і перебудовувати на свій лад немає сенсу, оскільки це нове покоління, яке живе абсолютно в іншому ритмічному інформаційному просторі. Мені траплялися люди з різних міст, які розуміли окремі нюанси та відчували те ж, що і я під час роботи над фільмом. Кожен з них ставав для мене сюрпризом».