Цього тижня Дім Франка зібрав чимало гостей на справді непересічну подію – презентацію монографії «Петро Франко: Формула долі. (Життєпис на тлі доби)». Її від ідеї до книги виносила і виплекала за понад 15 років франкознавиця, кандидатка філологічних наук, старша наукова співробітниця Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка, доцентка кафедри української преси факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка Наталя Тихолоз. Напівжартома вона каже, що так глибоко занурилася в дослідження життя франчат, що вони вже немов стали частиною її родини. «Моє знайомство з ними триває вже понад 15 років. За цей час я сама стала мамою трьох дітей і здобула те, чого не відшукаєш в архівах і не вичитаєш у книжках, – життєвий і професійний досвід, – пояснює Наталя Тихолоз. – Франчата стали значною частиною цього досвіду. Вони міцно й назавжди увійшли в моє життя. Так що часами я навіть жартувала, що я справжня багатодітна мама, бо ж маю трьох своїх і ще чотирьох Франкових дітей».

Зі слів авторки, ця книга стане останньою з циклу її студій про Франкових дітей. І саме це дослідження життя Петра Франка стало чи не найважчим із них з декількох причин. Найперше через саму постать наймолодшого сина класика, відомості про якого доводилося збирати по дрібці з усіх усюд. І не тому, що він був маловідомим чи нічим не запам’ятався за життя. Цей чоловік ким тільки не був – інженером, ученим-хіміком, спортовцем, співзасновником Пласту, січовим стрільцем і сотником УГА, авіатором, видавцем, мандрівником, письменником, педагогом, винахідником, депутатом, деканом, творцем і першим директором Музею Івана Франка. Петра знищила радянська влада, яка навіть згадок не допускала: стирала з пам’яті людей, текстів екскурсій не лише його, а й дружину Ольгу – надзвичайну ґаздиню, авторку переписів багатьох галицьких страв. Тож зібрати історичні факти, архівні документи та меморіальні світлини і за їхньої допомоги відтворити образ непересічної людини з непростою долею було ще тим викликом для франкознавиці.

На основі віднайдених матеріалів Петро поставав маскулінним, дуже чоловічним, залюбленим у такі незвичні речі, заняття, про які тендітна філологиня почасти й гадки не мала… до цього дослідження. Але, попри певні сумніви, Наталя Тихолоз таки не злякалася цього виклику. Ба більше, завдяки роботі над монографією їй вдалося познайомитися і зацікавити постаттю першого директора Дому Франка експертів і консультантів з інших галузей науки.

«Якщо ця книга хоча б частково відповість на ті питання, про які мовчали впродовж восьми десятиліть від часу загадкового зникнення Петра Франка, і наблизить нас до пізнання правди, то я вважатиму, що моя праця не була даремною, – вважає дослідниця. – І якщо когось із моїх сучасників чи з наступного покоління дослідників вона наштовхне на якісь нові версії та інтерпретації долі Петра Франка, то я буду щаслива, що і моя цеглина придалася для відбудови міцного підмурівка нашої національної історії».

Варто зауважити, що видання «Петро Франко: Формула долі. (Життєпис на тлі доби)», яке побачило світ у Львівському національному літературно-меморіальному музеї Івана Франка і стало восьмим у серії «Бібліотека Дому Франка», не лише містить рідкісні фотографії та документи, а й дуже гарно виглядає: надруковане на якісному папері та стильно змакетоване завдяки старанням співробітника Дому Франка Віктора Мартинюка. Із суперобкладинки на читача дивиться такий молодий і живий Петро Франко, якого вловив і відтворив на муралі для Дому Франка Святослав Владика.

Навіть день презентації новинки обирали дуже ретельно і представили її широкому загалу 28 червня – якраз у День народження Петра Франка та з нагоди 80-ліття його злощасної «евакуації» НКВС, яка закінчилася смертю, з дому Ув’єри, де він мешкав і де зараз розміщена літературна експозиція музею.

Та й сама ця подія в Домі Франка була більше схожа на родинне свято, аніж на поважну урочистість завдяки присутності чималої когорти Франкових нащадків і правильно розставленим акцентам та милим дрібничкам. Почалася вона невеличким концертом етногурту «Курбаси», учасниця якого Наталя Рибка-Пархоменко того дня якраз отримала звання заслуженої артистки України, і закінчилася частуванням улюбленим тортом «Пень» Петра Франка, спеченим правнучкою і праправнучкою винуватця свята Мартою і Устиною Гуменецькими.

Важливо, що книгу «Петро Франко: Формула долі. (Життєпис на тлі доби)» прийняла не лише наукова спільнота, а й родичі Франка. Бо для них герой монографії – більш ніж просто об’єкт дослідження: він дідусь, прадідусь, близький родич.

Ось як оцінила книгу Наталі Тихолоз нащадниця Петра Франка, його правнучка Ольга Чуквінська: «У книжці «Формула долі» хронологічно викладені документи, що стосуються життя Петра Франка, дають можливість перейти разом із ним роками його дитинства, «крізь вир війни», і далі – до літа 41-го року. Авторка утрималася від оціночних суджень і дала можливість читачеві самому намалювати портрет, скласти враження про характер наймолодшого сина Івана Франка. Кожен розділ розкриває іншу грань особистості Петра, його інтереси, діяльність: організатор – перший директор музею, засновник Пласту; патріот – військовий і громадянин; науковець – інженер-хімік, дослідник; письменник, перекладач, видавець; мандрівник, любитель пригод, спортовець. Наталя Тихолоз використовує документи, доступ до яких був десятиліттями закритий грифом «таємно». Порівнюючи їх зі спогадами сучасників, часом суб’єктивними, відкидає домисли і фантазії, окреслює події останніх днів життя Петра Франка. Справжньою інтригою є пошук, а точніше зникнення, «справи-формуляра». І поки цей документ не знайдеться, доти будуть виникати різноманітні припущення про подальшу долю Петра. Книжка беземоційна, але викликає багато почуттів. Гіркота поразок, жаль за «втраченим поколінням», гордість за тих, що боролися далі, і за тих, що чекали і надіялися».