Національний театр ім. Марії Заньковецької відновив свою роботу і запрошує глядачів у гості переглянути як уже відомі вистави, так і дві прем’єри постановок, створені за підтримки «Альянс Франсез».
На Великій сцені 8, 16, 29 травня о 18.00 демонструватимуть європейський фарс Ігоря Матіїва «Віват, Бушон!» за п’єсою Жана Делля та Жеральда Сіблейраса у перекладі Неди Нежданої.

Бушон – маленьке містечко, якого ви, певно, не знайдете на жодній мапі, та й супутники навряд чи зможуть розгледіти його на європейських просторах. Очолює містечко дуже заповзятливий мер – Жак. Із казни Євросоюзу він уміло викачує гроші на облаштування щасливого життя довіреної йому громади. За документами в містечку процвітає «бананова плантація», яку щодня на підвіконні поливає секретарка, активно розвивається школа, де навчаються чотири учні, один із яких – сорокасемирічний Ніколя (брат Жака), працює велике сільське господарство, на підтвердження наявності якого чути «бекання» секретарки Одетти... Але раптом, як грім серед ясного неба, у Бушон їде «ревізор» із Євросоюзу!
Всі події та персонажі вигадані. Будь-які аналогії випадкові. Легка і весела п’єса створить гарний настрій, але змусить замислитися над актуальними питаннями нашого щоденного життя, адже сміятися, дивлячись виставу, ми будемо і з себе. Вона перегукується із сучасними подіями як в Україні, так і у Франції. І все у ній на перший погляд видається смішним та кумедним. Але вона висвітлює серйозні теми, які стали причиною більшості сучасних проблем нашої країни, однією з яких є популізм.
14, 23, 29, 30 травня о 18.00 на Камерній сцені на розсуд глядачів представлять ексцентричну комедію В’ячеслава Жукова «Ім’я» за п’єсою Матьє Делапорта та Александра Пательєра в перекладі Соломії Гриценяк.

Подружжя Елізабет та П’єр організовує звану вечерю, запрошені їхні друзі та родичі. Ідеальна атмосфера вечора за келихом вина. Друг дитинства Клод і брат Елізабет Венсан, який скоро стане батьком, мило спілкуються, жартують в очікуванні Анни, яка невдовзі стане матір’ю. Мова заходить про дітей, Венсан активно цікавиться тонкощами батьківства та виховання. Як назвати малюка? Всі прагнуть вгадати його майбутнє ім’я, пропонують свої варіанти. І тут починається найцікавіше – Венсан оголошує, як вирішив назвати дитину. Ім’я викликає спершу шок, потім гнів і несприйняття. Можливо, це лише невинний жарт, але ідеальна атмосфера зникає, «скриньку» з усіма неприємними секретами із особистого життя відкрито…
«Ім’я» – це франко-бельгійська кінокомедія 2012 року, знята режисерами Александром Пательєром і Матьє Делапортом за їхньою ж однойменною п’єсою. У 2013 році фільм відзначили «Сезаром» – він був номінований у п’яти категоріях, а здобув нагороди за найкращих актора і акторку другого плану. В 2018-ому німецький режисер Зенке Вортманн зняв свою версію п’єси – фільм Vorname.
Квитки на прем’єри вже можна придбати на сайті театру і в касі.
Також цього місяця заньківчани святкують
ювілей народного артиста України, актора та режисера Григорія Шумейка, якому 1 травня виповнилося 70 років. 28 травня на Камерній сцені театру покажуть його виставу «Картка любові» за драмою Романа Горака, яку з моменту постановки представляли на розсуд публіки 170 разів!

П’єса названа як ліричний цикл Івана Франка «Картка любові» (1878 – 1880 рр.). У ній донька священника, перша кохана Каменяра роздвоюється на Ольгу Рошкевич (до заміжжя) і Ольгу Озаркевич (після одруження з Володимиром Озаркевичем), бореться проти самої себе і за своє кохання проти цілого світу... Дві іпостасі без найменшої делікатності відтворюють усю історію взаємин із Франком – любов, ненависть, жаль, прокляття і несамовите захоплення. Вистава сповнена численних подробиць, молода і стара Ольга апелюють у ній до листів «Івася», його віршів, реконструкції тих чи тих подій. І хоч Франка як такого на сцені немає, вистава просто сповнена ним.
Тож не змарнуйте нагоди подивитися постановку і таким чином привітати ювіляра.
Кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня, відзначений Міністерством культури «За досягнення в розвитку культури і мистецтва», Григорій Шумейко зіграв більш ніж сто ролей в театрі й кіно. Як режисер поставив 20 вистав, часто звертався до маловідомих на сцені театру творів і висвітлював діяльність видатних українських діячів завдяки виставам «Картка любові» Романа Горака, «Король стрільців, або Муза в офсайді» Івана Керницького, «Симфонія сльози» Юрія Косача, поставив «Бояриню» Лесі Українки.