Наприкінці квітня Видавництво Старого Лева представить збірку есеїв публіциста, перекладача та поета Андрія Бондаря «Ласощі для Медора». Під однією обкладинкою зібрані 56 есеїв, написаних автором упродовж 2017 –2020 років, про літературу, єдність, Голодомор, венеційські канали та чужих (і?) своїх, пандемію, війну, а також пошуки порозуміння. Герої короткої прози Андрія Бондаря – випадкові перехожі та близькі люди, історії – несподівані, а подекуди пронесені через десятиліття, рефлексії – часом болісні й важкі, та, зрештою, у кожному з них – життя в найрізноманітніших його відтінках.

Есеї у збірці «Ласощі для Медора» є способом досліджувати і осмислювати світ через власну систему цінностей та досвіду. За інтелектуальним роздумом прозирає відвертість, а у формі короткої прози ховаються глибші сенси й часом несподівані висновки: порожнечу можна заповнити, визначення «падіння з висоти власного зросту» може стосуватися не лише травмування тіла, але й морального падіння, яке завжди відбувається з висоти власної етичної конструкції, а втрати згодом можуть обернутися набутками, варто лише поглянути на них під іншим кутом зору.

«Ласощі для Медора» – це есеїстичний хронопис окремої людської одиниці в окремо взятий період часу. І хоч тексти цієї книжки писалися послідовно, крок за кроком, все ж тематично вона не позбавлена певної хаотичності, а добра половина есеїв здаються цілком випадково народженими. Думаю, в цій принагідності й випадковості криється головний сенс есеїстики взагалі та цієї книжки зокрема. Водночас, мабуть, варто згадати й про те, що її міг написати тільки я – для власного задоволення, інтелектуальної забави та ментального порятунку в непростий для мене час. Ці тексти теж є своєрідною боротьбою із застійними явищами у власному творчому житті. А форма есею, на щастя, завжди дозволяє розворушити ту зону людського «я», яка реагує на реальність і мислить про неї, – розповідає про книгу автор, Андрій Бондар. – «Ласощі для Медора» – книжка відбитків, у якій головна метафора, схована в назві, сигналізує про самопоїдання вигаданих або взятих на озброєння сенсів, без яких у житті можна було б і обійтися. Але я з якихось причин їх вивів на яв».

Більшість есеїв, що ввійшли до збірки, були у різний час опубліковані на сайті видання «Збруч». Художнє оформлення книги виконала Тетяна Омельченко.