Днями, а саме 13 квітня перестало битися серце 92-х річного актора Національного академічного театру ім. М. Заньковецької, Народного артиста України Бориса Міруса. Церемонія прощання з актором розпочнеться у четвер, 15 квітня, о 10.00, у церкві Святої Трійці (вул. Тершаківців, 11а), а поховають Бориса Міруса на Личаківському цвинтарі. Якщо ви хочете попрощатися з актором, то не забувайте про дотримання карантинних норм!

«Не віриться... Не стало Бориса Михайловича Міруса, нашої гордості, нашого натхненника, Учителя та Корифея. Завжди у гарному настрої та з чудовим почуттям гумору. Людина з невичерпною енергією та любов`ю до життя, – твердять у адміністрації театру. – Ми вчилися у Вас акторської та життєвої мудрості, просили поради та дослухалися до критики. Дякуємо Вам за науку, теплі слова, велич та майстерність акторського таланту і за те, що Ви у нас були... Спочивайте з Богом, Майстере сцени!».

70 років він провів на театральній сцені, 8 забрав ГУЛАГ. У 1949 році Бориса Міруса, тоді ще молодого актора театру ім. М. Заньковецької, заарештували в Києві і звинуватили у приналежності до підпілля ОУН та підготовці замаху на Хрущова. Звичайно, він не визнав своєї провини, проте однаково був засуджений до 10 років виправно-трудових таборів та етапований на Воркуту.

«Коли мені зачитали в коридорі «10 лєт», тоді я спитав: «А чому не 25?». Бо ж 25, то якось солідніше, а 10 – що то? «Дитячмй» строк, – з властивим йому гумором згадував про свій вирок Борис Мірус в інтерв’ю для проєкту #непочуті «Території терору». – Але, насправді, це були страшні часи, навіть страшно згадати і страшно говорити».

Його звільнили лише у 1957 році. Попри пережите, Борису Мірусу вдалося повернутися на театральну сцену, де він працював до самої смерті і створив понад 200 образів у виставах за творами «Марія Заньковецька» Івана Рябокляча, «Тил» Миколи Зарудного, «Дами і гусари» Олександра Фредра, «В степах України» Олександра Корнійчука, «Князь Данило Галицький» Василя Босовича, «Хазяїн» та «Савва Чалий» Івана Карпенка-Карого, «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Мазепа» Богдана Лепкого, «У неділю рано зілля копала» Ольги Кобилянської, «Візит літньої пані» Фрідріха Дюренматта та інших.