«Смерть Сталіна» – біографічна комедія Армандо Яннуччі створена у копродукції Великобританії та Франції. Цей фільм зібрав зірковий акторський склад. Провідних радянських партійних діячів зіграли Стів Бушемі, Джейсон Айзекс, Руперт Френд, Майкл Пелін, Ольга Куриленко. Прем'єра кінострічки відбулася на міжнародному кінофестивалі в Торонто у вересні 2017 року.

Сталін був знаковою постаттю у всесвітній історії. У його руках була зосереджена безмежна влада над усією країною. Його боялися абсолютно всі, включно із найближчими соратниками, не те що простий народ. Але 5 березня 1953 року великого вождя та диктатора не стало – він помер за зачиненими дверима. Увесь Радянський Союз зітхнув із полегшенням. Ну майже весь, адже тепер почнеться справжня боротьба за місце генсека СРСР. Георгій Маленков, Микита Хрущов, Лаврентій Берія, навіть Василь Сталін готові взяти на себе нелегкий тягар правителя. Замість глибокої скорботи, наближені до Сталіна особи мають зовсім інші почуття. Кожен приміряє на себе роль наступного лідера. Кожен розуміє скільки має конкурентів та недоброзичливців. А для деяких мова навіть не про потенційно владу, а про можливість вийти з цієї круговерті інтриг живим. Переможе найхитріший і найкрасномовніший з усіх. Знав би Сталін, що відбуватиметься після його смерті – відмовився б помирати.

«Смерть Сталіна» – це адаптація графічної новели «La Mort de Staline. Une histoire vraie … soviеtique» Фаб’єна Нурі та Тьєррі Робіна. Перший її том під назвою «Агонія» вийшов у 2010 році, а другий – «Похорон» – у 2012-ому. Фаб’єн Нурі звернувся до страшної історії смерті радянського вождя, маючи намір створити власний кіносценарій трилера. Але зрештою спільно з Тьєрі Робіном він вирішив втілити задум у коміксі, формат якого краще відображав би трагізм історії. Як стверджує Фаб'єн Нурі, він «не винайшов нічого нового», а навпаки, був змушений вилучити деякі історичні деталі, які видавалися надто божевільними. Основним натхненням для сюжету художник називає кінострічку «Доктор Стрейнджлав».

При роботі над сценарієм для фільму британські автори Армандо Яннуччі, Девід Шнайдер, Ієн Мартін і Пітер Феллоуз використовували оповідальну структуру, створену Нурі і Робіном. Вони посилили сатиричну лінію (у порівнянні з фільмом графічна новела більш серйозна), але зберегли жах і трагізм історичної епохи. За словами Яннуччі, автори намагалися поставитися до історичних подій з максимальною повагою, з розумінням «тієї напруги, яка пронизувала радянське суспільство в той час». Але, водночас, комедійну кінострічку можна використовувати для дослідження світогляду політиків сталінського періоду і сміятися над «підкилимними інтригами цих дорослих людей, які раптом поводяться, як діти».

У ході підготовки до зйомок автори сценарію відвідали Кремль, дачу Сталіна в Сочі, спілкувалися з істориками і мешканцями Москви, що жили там ще на початку 1950-их років. Серед переглянутих російських фільмів Армандо Яннуччі називає «Хрустальов, машину!» Олексія Германа і «Стомлені сонцем» Микити Михалкова. До слова, частину зйомок «Смерті Сталіна» провадили в Києві. Зокрема, сцену арешту Лаврентія Берії зняли у Києво-Печерській лаврі і пізніше наклали на неї зображення кремлівської стіни.