Вона прожила лише 42 роки, але встигла стільки, наче їй був дарований десяток життів. Сьогодні ми відзначаємо 150-річчя від дня народження Лариси Косач-Квітки – Лесі Українки.

Вона – письменниця, перекладачка, фольклористка, громадська і культурна діячка. У 1881 році захворіла, 1883-ому в неї діагностували туберкульоз кісток. Здобула домашню освіту, знала багато європейських мов. У 19-річному віці написала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів». Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася із середини 80-их років ХIХ століття, коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків та Старицьких вона ввійшла до літературного гуртка «Плеяда». Впродовж 1893 – 1902 років у Львові видали три її поетичні збірки. З 1903-го по 1913-ий Леся Українка написала понад сотню віршів, з яких половина за її життя не була надрукована. У 1896 – 1898 роках вона стає однією із співзасновників першої на Наддніпрянщині української соціалістичної організації. У другій половині 90-их років ХІХ століття письменниця звернулася до драматургії. Перша її драма – «Блакитна троянда» (1896 р.) розповідає про життя української інтелігенції. Саме Леся розвинула новий жанр – драматичну поему. До найвизначніших її творів належать драми «Камінний господар» (1912 р.) і «Лісова пісня» (1911 р.). Впродовж усього життя письменниця цікавилася українським фольклором, знала дуже багато народних пісень (близько 500) і була визначним носієм фольклору. Перша її фольклористична праця – «Купала на Волині» – опублікована в 1891 році. Під час перебування в Карпатах поетеса записувала гуцульські мелодії, а в 1903-ому був надрукований її збірник «Дитячі гри, пісні, казки». У 1904 році в неї виникає задум видати «Народні пісні до танцю» (54 тексти). Леся Українка стає ініціаторкою видання українського героїчного епосу: в 1908-ому записує на фонографі думи у виконанні кобзаря з Харківщини Г. Гончаренка. 30 записів веснянок і обжинкових пісень з голосу Лесі Українки зробив композитор М. Лисенко. 225 пісень увійшли до книги «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки», яку впорядкував і видав 1913 року К. Квітка. Період найактивнішої участі в громадському житті припадає на 1902 – 1903 роки: будучи в Сан-Ремо, Леся листується з Феліксом Волховським, який на той час був у Лондоні, та Михайлом Кривинюком – у Празі. Темою цього листування було видання нелегальної літератури, з якої до нас дійшов переклад «Казки про царя Семена». В червні 1906-го Леся Українка була обрана до правління київської «Просвіти», де опікувалася бібліотекою. Після 1907 року Лариса Косач-Квітка через прогресуючу хворобу була змушена жити переважно за межами України. Датовані 1913-ім – останнім роком життя – твори свідчать, що її не полишали роздуми про громадянські обов’язки митця, його творчий подвиг. Образ співця опиняється в центрі останньої драматичної поеми «Оргія». Свій ліро-епічний триптих «Що дасть нам силу?», «Орфеєве чудо», «Про велета», в якому звучить думка про суспільно перетворювальну місію мистецтва, письменниця присвятила І. Франку та надіслала до ювілейного збірника на його честь.

Ми знаємо її як «чи не єдиного мужчину в українській літературі», як писав про неї Іван Франко. Як ту, що вміє «крізь сльози сміятись» і «без надії сподіватись». Як єдину жінку, портрет якої уміщений на 200-гривневій купюрі. Як одну зі «святої трійці» української літератури поруч із Шевченком та Франком. Утім історія Лесі Українки є значно цікавішою та глибшою. Впродовж десятиліть ми лише частково розкрили її таланти і єство, характер і темперамент. Тож у нас із Лесею все ще попереду!

Леся Українка стала однією з провідних культурних діячів України кінця ХІХ – початку ХХ століття. Але чи багато ми знаємо про неї, про її спадок, окрім «Лісової пісні» та вірша «Contra spem spero»? Про її родину та звідки виник її псевдонім, – каже Міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко. – До ювілею письменниці ми запускаємо проєкт «150 імен Лесі», який розповідатиме про багатогранність життя Лесі Українки, її оточення, сім’ю, послідовників, подорожі та, звісно ж, творчість. Найперше він допоможе українцям познайомитися з цілісним образом Лариси Косач-Квітки і поновити інтерес до читання праць Лесі Українки. Впродовж 2021 року відбудуться численні події та заходи, що розкриють особистість поетеси. До їхньої реалізації задіяні літературознавці, митці, театрознавці, багато музейних інституцій та фондів, експерти».

Упродовж 2021 року під егідою Міністерства культури та інформаційної політики і Державного агентства з питань мистецтв та мистецької освіти відбудеться низка заходів з нагоди 150-річного ювілею Лесі Українки. Докладна інформація про всі події, зокрема про мистецький проєкт «Леся Українка. 150 імен», з’являтиметься на офіційному сайті 150imenlesi.org.

Відкриття проєкту відбудеться в день народження поетеси, 25 лютого, в Українському Домі і включатиме: експозицію, перформанс, змістовні дискусії на «Радіо Леся» та «Косач Talks», а також презентацію першого повного нецензурованого видання творів Лесі Українки у 14 томах. Подію можна буде відвідати з дотриманням карантинних обмежень із 26 лютого до 8 березня безкоштовно.

25 лютого о 15.00 в УНІАН і онлайн міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко, письменниця Оксана Забужко, літературознавиця Віра Агеєва, директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, ректор Волинського національного університету імені Лесі Українки Анатолій Цьось і проректор Юрій Громик презентують повне 14-томне нецензуроване зібрання творів Лесі Українки. «Над 14-томником працювали десять місяців безпосередньо, але попередня робота на перспективу тривала кілька років. Це безпрецедентні строки», – каже докторка філологічних наук, професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія» Віра Агеєва.

Прем’єру Re:post-опери LE Влад Троїцький та формація Nova Opera представлять у прямому ефірі на каналі «UA: Культура» 25 лютого о 19.00. LE поєднує поезію та переклади письменниці із сучасною академічною музикою. У мінімалістичній постановці, яка відбудеться в центральному атріумі Українського Дому, звучатимуть архівні записи голосу Лесі Українки та live-електроніка. Планується також світлове шоу і відеопроєкція, яка розгортатиметься на 360 градусів на всіх рівнях атріуму.

«Леся Українка і люди, які її оточували, – Франко, Лисенко, Драгоманов, Старицький, Пчілка – створили відчуття державності, розуміння, що таке Україна. Вони плекали мрію про майбутню державу. Це було певною мірою бунтарство. Коли з одного боку Росія, з другого – Австро-Угорщина, це було утопією, що реалізувалася в Україну, яку ми маємо сьогодні. І це дивовижно», – зазначає режисер опери Влад Троїцький.

Музику для постановки написали Сергій Вілка, Андрій Мерхель та Яна Шлябанська. Оперу виконуватимуть Мар’яна Головко (сопрано), Анна Кірш (сопрано), Андрій Кошман (баритон), Руслан Кірш (баритон) та інші. У виставі звучатимуть українська, англійська та німецька мови.

Інтелектуально-дискусійна програма «Косач Talks», що триватиме 25 – 28 лютого, буде доступна через онлайн-трансляції. Куратором інтелектуального майданчика є літературний критик та літературознавець Євгеній Стасіневич.

«Косач Talks» передбачає 10 двохгодинних обговорень у форматах широкої дискусії, інтерв’ю з експертом, поетичні читання тощо з гостями, серед яких письменниця Оксана Забужко, канадський історик із України Сергій Єкельчик, літературознавець, професор Гарвардського університету Григорій Грабович, перекладач та дослідник Максим Стріха, літературознавиця і критикиня Віра Агеєва та інші. Модеруватимуть платформу літературознавиці й літературні критикині Анастасія Євдокимова і Богдана Романцова.

Дім Франка 25 січня о 14.00 запрошує на виставку однієї світлини «Цвіт папороті». Тут представлять єдине фото Лесі Українки, яке вона сама та її найрідніші вважали найкращим.

Фотооригінал зберігається у фондах Дому Франка і ніколи досі не був відкритий для огляду. Навіть дослідники-лесезнавці ніколи не тримали його в руках. Фото виставляють уперше, і лише три дні. Найбільшу таємницю досі приховував зворот цієї світлини. На ньому – два речення, 16 слів, місце і дата. Та вони варті цілих томів, бо сильніші за смерть. А місце і дата здатні розповісти історію, у якій прихована драма, і навіть не одна. В унікальній історії цієї світлини химерно сплелися два трагічні кохання, одна дивовижна дружба і одне незабутнє літо.

О 19.00 Львівський театр Лесі Українки у співпраці з командою сайту The Devochki (Київ) разом із його співзасновницею – художницею Лесею Мазанік презентує у фоє театру (вул. Городоцька, 36) виставку #ДивоЛеся. Вона триватиме до 14 березня. Письменниця, поетеса і драматургиня Леся Українка буде представлена в образах видатних жінок, які надихають та мотивують. Серед них Фріда Кало, Мерилін Монро, Одрі Гепберн, Нефертіті, Анна Вінтур, королева Єлизавета II, Диво-жінка та інші.

Основна ідея артпроєкту #ДивоЛеся – висвітлити роль жінок в історії та культурі, які часто залишаються непоміченими та забутими.

Цього вечора на гостей чекатиме музично-поетичний jam-session спільно з музикантами Павлом Гоцем та Ярославом Яровенком (гурт NAZVA) у колаборації з акторами Театру Лесі Українки Віталієм Гордієнком та Андрієм Кравчуком.

Окрім того, на сторінці Театру Лесі у Facebook відбудеться онлайн-аукціон, на якому можна буде придбати всі представлені картини. Проєкт має на меті підтримати та надихнути дівчат і жінок прикладами сильних та видатних діячок світової культури як на ідейному, так і на матеріальному рівні. Всі кошти, виручені на аукціоні, будуть переказані ГО Центр «Жіночі перспективи» на діяльність проєкту «Жінка для жінки», що займається підтримкою жінок у скрутних життєвих ситуаціях. Результати аукціону оголосять 4 березня.

А ще о 19.00 на Facebook-сторінці PEN Ukraine відбудеться онлайн-дискусія «Що сьогодні промовляє до нас Леся Українка і що б сказала Лариса Косач-Квітка?» за участі літературознавиці Тамари Гундорової, філософів та письменників Володимира Єрмоленка і Тараса Лютого, письменниці й перекладачки Оксани Луцишиної та співачки Галини Тельнюк. Учасники дискусії спробують поговорити про голоси та імена Лариси Косач-Квітки, вчитатися у послання та зрозуміти інтелектуальні виклики великої поетеси, а головне – поговорити про те, що ж робить її такою суголосною нашій сучасності.

Крім того, до 28 лютого у соцмережах Українського ПЕН триватиме відеофлешмоб #Українка150, в межах якого українські автори й митці читають улюблені рядки з віршів, щоденників, прозових і драматичних творів Лесі Українки.

У кінозалах мережі Multiplex (із 25 лютого), «Планета Кіно» (5 березня) та онлайн на theatre360.com.ua покажуть виставу «Камінний господар». Це відеоверсія однойменного спектаклю Театру на Подолі, високоякісно знята проєктом «Театр 360 градусів» з інтеграцією в неї 3D-копій акторів і декорацій. «Камінний господар» розповідає всесвітньо відому любовну драму спокусника Дон Жуана, егоїстичної Донни Анни і мрійливої Долорес у трактуванні української поетеси Лесі Українки. В її баченні Дон Жуан несподівано сам стає своєрідною жертвою жінки, яка зламала його волю. Адже кожен прагне щастя. Але якою ціною? Чиї життєві принципи виявляться сильнішими?

У суботу, 27 лютого, о 15.00 у прямому ефірі фейсбук-сторінки ГО «Форум видавців» письменники-лауреати Премії імені Лесі Українки Дара Корній, Іван Андрусяк і Галина Малик почитають свої твори дітям. Спецвипуск «Літкур’єра» передусім буде цікавий учням середнього та старшого шкільного віку. Хоча організатори переконані, що гості події зможуть зацікавити й молодших дітлахів та їхніх батьків.

У повному 14-томному нецензурованому зібранні творів Лесі Українки максимальну увагу приділили рукописам авторки, зокрема чернеткам, які відхиляють завісу над таємницями творчого процесу. Читачі також зможуть ознайомитися з численними перекладами, зокрема й досі не опублікованими фольклорними записами. До нього додали всі тексти, які з’являлися окремо, але не ввійшли у попередні багатотомники: драму «Бояриня», вірші «Ізраель в Єгипті», «І ти колись боролась, мов Ізраель...», підручник «Стародавня історія східних народів». 

14-томник творів Лесі Українки поділений тематично і жанрово за такими напрямами-блоками: драматургія (1– 4 томи), поезія та ліро-епічні поеми (5 том), художня проза (6 том), літературна критика та публіцистика (7 том), переклади (8 том), записи народної творчості та пісні, записані з голосу Лесі Українки (9 том), «Стародавня історія східних народів» та конспекти, виписки, нотатки (10 том), листування (11 – 14 томи).

Шанувальники і дослідники творчості Лесі Українки в кожному томі зможуть прочитати не лише її твори, й розлогий науковий коментар, а ще ознайомитися зі зразками авторського рукопису, іконографією і живописом, першодруками.

Над цим зібранням працювали провідні науковці Волинського національного університету імені Лесі Українки та інших закладів вищої освіти й академічних установ Львова, Чернівців, Рівного, Житомира, Острога, Києва, 14 авторських колективів, 30 найкращих фахівців – доктори наук Віра Агеєва, Сергій Романов, Марія Моклиця, Світлана Кочерга, Олександра Вісич, Максим Стріха, кандидатка наук, текстологиня Валентина Прокіп та інші.

Зібрання вийшло обмеженим накладом 1500 комплектів, але оцифрована версія доступна всім охочим тут.

Ви колись пробували пройти слідом Лесі Українки в найдальше карпатське село? Ця «слабосила, хора дівчина» гірські маршрути долала безстрашно, нарівні з усіма; місцеві досі переказують про це легенди. Що залишилося в тих краях у пам’ять про неї, Франка чи родину Окуневських, окрім суперечливих свідчень очевидців, які переказували з покоління в покоління?

У романі «Залізна вода» Мирослава Лаюка розгортається історія, пов’язана з головною жінкою української культури. Театральна режисерка та молодий чоловік, який після довгої відсутності повертається у рідні краї, – як далеко вони готові зайти у пошуках унікального листа, що міг би внести ясність в один із найтаємничіших і найбільш резонансних сюжетів історії нашої літератури? Як на початку минулого століття йшли за Лесею невідома поетка, проста гуцулка, плотогон і черниця-бернардинка?

Ми щодня зустрічаємо Лесю Українку, увічнену в пам’ятниках і назвах вулиць, на купюрах і в шкільних кабінетах. Але яким щодня бачила світ сама Леся? Жива людина, а не офіційний портрет. Що вона любила, з чого сміялася й сумувала, про що писала листи рідним, з ким дружила? Кумедні прізвиська для братів-сестер, домашнє навчання, стильні вбрання, нехіть до публічних виступів і далекі мандри – певно, кожен знайде щось спільне з Лесею, яка називала себе boule vagabonde – «мандрівний клубочок».

«Леся. Мандрівний клубочок» – це науково-популярне видання для дітей середнього і старшого шкільного віку. «Я намагалася звернути увагу дітей і на щось особливе або й кумедне в Лесиному життєписі. Наприклад, що в родині було прийнято всім давати прізвиська, – каже Наталка Малетич. – Сестру Оксану через непростий характер в сім’ї часто називали Уксусик. Лесю мама називала Зеїчок. Від назви сорту кукурудзи «зея японіка» – рослинки такої ж тендітної, якою була Леся. А Ізидору Леся називала Дроздиком і Білою Гусінькою».

Складні й глибоко драматичні стосунки Лесі Українки з християнством, котрі cтановлять ядро її зрілої творчості, ніколи ще не були предметом професійного богословського аналізу. Московська синодальна цензура забороняла твори письменниці «за безбожництво», радянська комуністична хвалила «за атеїзм» і водночас ті самі п’єси не допускала на сцену. Тож смисл тієї запеклої «релігійної війни», яку провадять герої Лесі Українки і вона сама з офіційною Церквою, залишався для читача закритим. Аж дотепер, коли предстоятель УГКЦ Святослав Шевчук і письменниця Оксана Забужко зустрілися, щоб обмінятися думками про твори Лесі Українки на сюжети з євангельської та ранньохристиянської історії. Пропоноване видання містить записи чотирьох таких розмов, а також аналізовані тексти Лесі Українки в авторській редакції. Воно здобуло перемогу в номінації класична українська література на конкурсі Book Forum Best Book Award 2020 – за потужність сенсів та гармонійну цілісність візуального виконання.

Комплект складається із трьох томів, укладених за періодами життя і листування Лесі Українки:1876 – 1897, 1898 – 1902 і 1903 – 1913 роки.

Вперше опублікований без вилучень, зі збереженням авторського правопису епістолярій Лесі Українки відкриває читачам можливість по-новому побачити одну з найяскравіших постатей української культури межі XIX – XX століть. У першому томі з листів, написаних до рідних, близького оточення і «товаришів по зброї», перед нами постає молода, енергійна, блискуче освічена українська аристократка, яка активно відстоює свої погляди, творить нові смисли і змінює світ. Друга книга описує п’ять років на межі століть, за які в житті поетеси сталося так багато. Вона долає хворобу, натхненно пише й перекладає, тяжко переживає смерть коханого Сергія Мержинського, наснажується ніжною дружбою Ольги Кобилянської, відданістю Климента Квітки, незмінною підтримкою рідних. Спілкується з письменниками, артистами і політиками, багато подорожує – часто вимушено, а проте радо, вчить італійську, намагається здобути фінансову незалежність, бере на себе роль родинного миротворця, нарікає на виснажливість закупів за кордоном і грубість російських туристів, шиє собі одяг і виписує книжки з європейських бібліотек.

У третьому виданні – останнє десятиліття життя видатної жінки. Коли народжувалися та публікувалися її геніальні драми на світові сюжети, а також «Лісова пісня» й «Бояриня». Коли вона співпрацювала з українськими і закордонними журналами як авторка, перекладачка, критикиня і журналістка. Коли її суспільно-політичні погляди вже остаточно викристалізовані і лише слабке здоров’я стає перешкодою активнішій громадській роботі. Вона досягла визнання як письменниця, щаслива в шлюбі, але в іншому доля до неї неприхильна: Лариса Косач втрачає близьких, швидко руйнується добробут, повертається тяжка хвороба, що тільки було відступила. Та її «демон» лишається з нею до самого кінця – і за кілька годин до смерті вона надиктовує матері конспект нової драми.

(до Драгоманова М.П., квітень-травень 1893 р.)

(до Маковея О.С., Київ, 31 жовтня 1893 р.)

(до Павлика М.І., Софія, 27 червня 1894 р.)

(до Павлика М.І., Софія, 14 лютого 1895 р)