Іронічна антиутопія «Номери» створена за однойменною п’єсою Олега Сенцова, яку він написав ще до ув’язнення, в 2011 році. Фінальну редакцію автор зробив уже в слідчому ізоляторі «Лефортово» в Москві.

Фільм розповідає про ув’язнене суспільство, яке намагається побороти свої страхи та здобути свободу. У світі Номерів, де Непарні – чоловічої статі, а Парні – жіночої, все підпорядковується суворій системі й верховному правителю – Нулю. Десять героїв уже звикли бігти по колу та робити все відповідно до книги Правил. У них немає можливості вибирати, як жити і кого любити. Але життя змінюється з появою нового жителя, якому не відомі чинні закони. Це руйнує спокій пасивної влади. Раптово непохитна віра Номерів розколюється на шматки. Вони хочуть самостійно вирішувати свою долю, отримати імена і створити новий світ, де будуть панувати їхні закони.

Драматична антиутопія Валентина Васяновича «Атлантида» розповідає про Україну в найближчому майбутньому. Після вторгнення Росії в 2014 році значна частина сходу країни перетворилася на пустелю, непридатну для людей. Місцеві змушені шукати шлях, як жити далі…

Ця кінострічка отримала головну нагороду програми «Горизонти» Венеційського кінофестивалю, є національною претенденткою на премію «Оскар» і представлена у довгому списку престижної премії BAFTA у 12-ти секціях.

Усі ролі у фільмі зіграли непрофесійні актори. Виконавці – колишній розвідник, волонтер благодійного фонду «Повернись живим» Андрій Римарук, парамедикиня Людмила Білека і доброволець Василь Антоняк. Зйомки фільму проходили в Маріуполі та Києві.

Створена за підтримки Мінкульту, драма «Додому» є повнометражним дебютом режисера Нарімана Алієва з Ахтемом Сеїтаблаєвим та Ремзі Біляловим у головних ролях. Світова прем’єра фільму відбулася у конкурсній програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю. В Україні творці фільму отримали «Золотого Дюка» і претендували на «Оскар» від України та премію Європейської кіноакадемії.

За сюжетом кінострічки, у кримського татарина Мустафи помирає первісток. Батько приїжджає до Києва, куди його два сини поїхали після анексії Криму, аби повернути молодшого сина додому, а старшого поховати на батьківщині згідно з мусульманськими традиціями.

Кіноробота «Земля блакитна, ніби апельсин», яка є повнометражним дебютом режисерки та письменниці Ірини Цілик, стала однією з найгучніших українських документальних кінострічок 2020 року і зібрала чимало відзнак у світі. Назва фільму – це цитата з вірша поета-сюрреаліста Поля Елюара, яка, зі слів режисерки, певною мірою передає сюрреалістичну суть балансування героїв між паралельними вимірами війни та миру. «Земля блакитна, ніби апельсин» розповідає про сім’ю, яка живе в «червоній» зоні Донбасу, де воєнні дії тривають. Долаючи щоденні травми існування в прифронтовій зоні, 36-річна Ганна сама виховує чотирьох дітей. Але, незважаючи на всі труднощі, ця родина є дуже дружною і життєрадісною. Мама і діти мають багато захоплень, грають на різних музичних інструментах і навіть знімають самотужки фільми про своє життя під час війни.

Документальна кінострічка «Юкі» Володимира Мули і сценариста Миколи Василькова створена за підтримки Держкіно і Міністерства культури та інформаційної політики України.

Кінострічка об’єднала неймовірні розповіді легенд НХЛ про гравців українського походження у професійному хокеї Північної Америки, чий приклад надихає світ і демонструє історію перемог вільних Українців. «Юкі» – так скорочено називають українців у Національній хокейній лізі. Головним трофеєм НХЛ із 1927 року є кубок Стенлі, і за традицією команда-чемпіон має можливість увіковічити на кубку імена своїх гравців. Українських прізвищ там аж 56! Король хокею Вейн Грецкі теж був колись Іваном Грецьким.

Драма «Пофарбоване пташеня» Вацлава Марула створена в копродукції України, Чехії та Словаччини. Брала участь в основній конкурсній програмі Венеційського кінофестивалю 2019 року. Її номінували на «Оскара» від Чехії.

Фільм знятий за однойменним бестселером Єжи Косинського і розповідає про те, що за часів Другої світової війни кожен виживав як міг... Так, далеко не всі способи виживання хотілося б згадувати, але такі вже закони війни. Особливо не пощастило єврейським родинам, яких знищували масово. Одна з таких спробувала урятувати свого сина від геноциду, відправивши його самого до родичів у невелике село в Східній Європі. Так, шлях його видався дуже складним, але це був єдиний шанс вижити. Світ за межами рідної домівки абсолютно недружній, там свої правила, звичаї, і далеко не всі люди готові допомогти маленькому хлопчику знайти своїх рідних…

Трагікомедія Антоніо Лукіча «Мої думки тихі» з Ірмою Вітовською-Ванцою та Андрієм Лідаговським у головних ролях уже встигла здобути призи та відзнаки на фестивалі у Карлових Варах, Одеському міжнародному кінофестивалі та Національну премію кінокритиків «Кіноколо».

Зазнавши безліч невдач у роботі та в особистому житті, молодий звукорежисер-фрилансер Вадим отримує шанс почати все спочатку. Просте завдання – записати голоси закарпатських тварин – може стати його шансом назавжди залишити «незручну» Україну та вирушити в «привабливу» Канаду подалі від проблем. Однак усе виявляється набагато складніше, коли головним супутником у новій роботі стає найменш підходяща для цього людина – мама Вадима.

Дитячу казку «Пекельна хоругва» Михайло Костров зняв за мотивами твору Сашка Лірника (Олександр Власюк) «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід». Казка сповнена українського народного гумору, закорінена в український фольклор та народну міфологію і вірування, у ній присутні фантастичні герої та несподівані персонажі.

Фільм розповідає про те, що козацький рід існує на світі доти, доки в ньому народжуються козаки-лицарі, які захищають свою землю від ворогів-нападників. А козакам, які поклали свої голови в бою, прощаються всі гріхи. Розлючений цим чорт укладає парі зі святим Петром, що зможе полонити і утримати до Різдва найкращого та найхоробрішого козака Семена. Так чорт здобуде можливість знищити увесь козацький рід на землі. Але на відважного козака не діють чари і його неможливо залякати чи купити.

Документальний фільм «Поїзд Київ – Війна» Корнія Грицюка – це драматична історія поїзда Київ – Костянтинівка з унікальними долями, болем, спогадами, таємницями, надіями таких різних його пасажирів. Лише 12,5 години розділяють мирний Київ і Костянтинівку – невелике промислове місто на сході України, відразу за яким починається фронт. Цей час у поїзді пліч-о-пліч проводять люди з різними характерами, соціальним статусом, політичними поглядами і переконаннями. Вони спілкуються, сперечаються, навіть сваряться, але говорять і їдуть в одному напрямку. І всі вони прагнуть дістатися миру. Цей фільм – голос людей, пошук діалогу і шлях до спільного майбутнього, де кожен голос буде почутий.

Світова прем’єра фільму відбулася в межах 49-го КМКФ «Молодість», його номінували на премію «Кіноколо» і обрали до конкурсної Національної програми фестивалю Kharkiv MeetDocs.