Уже 20 листопада о 19.00 в клубі «Малевич» відбудеться «Осінній концерт» гурту «Рокаш». Він є першим сольним виступом у нашому місті після тривалої перерви, адже востаннє гурт виступав у Львові ще в лютому, перед запровадженням карантину. Лідер «Рокашу» Віктор Янцо розповів, що Львів та місцева публіка допомогли артистам вийти на велику сцену. Тому «Рокаш» чекає від тих, що прийдуть у «Малевич», не меншої підтримки, аніж на попередніх концертах!

Також Віктор Янцо пообіцяв, що 20 листопада на шанувальників гурту чекають сюрпризи, зокрема знайомство із новим учасником «Рокашу».

«Зараз ми працюємо над новими треками, також вийде відеоробота на нову пісню, експериментуємо з новим звучанням колективу. Це можна буде почути на концерті, який відбудеться у Львові», – каже лідер гурту «Рокаш».

«Рокаш» – це гурт, який створив свій власний музичний стиль – «підкарпатський рок» і одним з перших вивів закарпатський діалект на велику сцену. За багато років праці колектив записав чотири альбоми, випустив майже 30 кліпів і дав сотні концертів, у тому числі за океаном. А головне здобув тисячі відданих шанувальників своєї музики.

Концерти гурту «Рокаш» – це завжди драйвове і щире енергетичне дійство, яке переносить слухача до Карпатських гір, сповнених народних співанок, легінської сили та дівочої вроди. Потужні гітарні рифи і розгорнуті фортепіанні партії не дають нікому встояти на місці. Усі слухачі кажуть, що живий виступ гурту вражає набагато більше за аудіозапис.

– Сподіваюся, цей концерт пройде так само вдало, як і докарантинні львівські концерти, оскільки ваша публіка надзвичайно тепло сприймає нас. Ніде такої реакції та сприйняття нема. Хоча в Закарпатті ми теж досить відомі, але Львів – це особливе.

Останній концерт в лютому також був у Львові. Тобто ми завершили карантин у Львові і починаємо також зі Львова.

– Під час карантину ми почали писати нові треки, у тому числі експериментальні. Були деякі «кроки в бік» (я про трек «Шпілі-вілі»). Ця робота нетипова для нас, і публіці вона «не зайшла». Тож ми продовжили в своєму старому стилі, записавши трек «Бо вже весна», і це передбачало повернення до гітарного саунду. В Закарпатті великий дефіцит гітаристів, але нам пощастило знайти гітариста саме в Мукачеві. Тому на концерті ви почуєте дещо оновлене звучання «Рокашу».

– Ми почали роботу над цією піснею з урахуванням нового саунду, який з’явився з приходом гітариста, але видавати пісню весною не було жодного змісту, оскільки в той час усі теми «просіли», включно з музикою та переглядами. Та й весни у нас насправді не було, тому що всі ми перебували в закритому приміщенні, не виходячи на вулицю, коли все цвіло і пахло, і весна була тільки всередині людей. А зараз, хоч і осінь, ми вирішили видати цей трек, оскільки бачимо пожвавлення активності людей у соцмережах. Тим паче, оскільки минулу весну нам завинили, згадаймо про неї хоча б через пісню!

– Так. Багато пісень ми записали не тільки для «Рокашу», але й для гурту «Анця», який я продюсую і в якому бере участь моя дружина Ірина Янцо. Взагалі у міжсезоння, коли нема концертів, ми зосереджуємося на студійній роботі: записуємо пісні, знімаємо кліпи. Тому що, коли починається щільний концертний графік, часу для студійної роботи не вистачає.

–  Після колаборації з Іваном Поповичем, яка вже має понад мільйон переглядів, хочеться робити не гірше. Я б, звісно, хотів продовжити спільну творчість із яскравими артистами, особливо із Закарпаття, адже, крім згаданих Івана Поповича та Марини Полончак, маємо спільний трек із талановитою оперною співачкою родом із Ужгорода Ангеліною Моняк, хором Ужгородського інституту культури та мистецтв, вокальним гуртом Brevis, програму із симфонічним оркестром Закарпатської обласної філармонії, неодноразово на концертах виконували наші пісні в дуеті з Іваном Пилипцем. Були ідеї зробити щось спільне з керівником студії «Наша файта» Михайлом Карпенком, а ще за можливості я би охоче співпрацював із Аліною Паш.

– Ні, якби я не був музикантом, був би виконробом. Коли я навчався у Києві, то влітку підробляв на будівництві. Ми прокладали підземні комунікації в тресті «Київпідземшляхбуд». Після того я повернувся до Мукачева і вирішив почати будувати. Спочатку вчився, а потім мені пішло. Тривалий час не займався цією справою, але під час карантину з’явилося багато часу, і кудись потрібно було витрачати свою енергію. Тож я продовжив будувати свій будинок без допомоги майстрів власноруч. Це для мене – як заняття спортом, коли після фізичної активності ти бачиш кінцевий результат.

– Так, ми постійно щось записуємо. Думаю, до кінця року назбирається на повноцінний альбом, хоча натхнення не передбачиш. На концерті ще буде нова пісня, досить незвична для нас. Це кавер, хоча каверів із гуртом «Рокаш» ми дотепер, здається, не робили. Це буде кавер на пісню «Верховино, мати моя». Але я зробив із неї ліричну натхненну композицію, яка символізує любов до рідного краю. На неї ми вже придумали кліп, і це має бути золота осінь. Коли у нас золота осінь – починається бабине літо. Ми хочемо встигнути все відзняти, тож кліп буде дуже простенький. Хочеться встигнути видати його в сезон, аби люди дивилися про осінь, коли осінь за вікном.

– Концерт буде дуже потужний, тому що ми серйозно готуємося. Я раніше казав, що «Рокаш» не репетирує. Але зараз ми багато граємо разом, оскільки є новий учасник, і нам потрібно вивчити програму, щоб він добре влився в неї. Сподіваюся, львівській публіці сподобається.