У львівській галереї "Дзиґа" триває проект знаменитого у Львові і далеко за його західними і східними межами художника Володимира Кауфмана "Птахотерапія".

Як часто буває з Кауфманом, його досконалі й за формою, і за змістом роботи, за його ж власними словами, виникають мало не випадково: на клаптиках паперу, в якихось проектах, планах, текстах. І не важливо, що стане тлом для його дивних птахів: поетичні тексти чи схеми каналізаційних труб. З маленьких листочків А4 формату у величезні полотна дивні птахи складаються, як пазли, як головоломки, як скельця у калейдоскопі, як коштовні шматочки мозаїчної смальти.

Колись, у часи активних тусовок у підвалах майстерень, матеріалом для кауфманівських "рибокурів" могли бути аркуші паперу, підкладені як скатертини для посиденьок. Тепер усе складніше: кожний фрагмент, на якому виписує дрібні деталі Кауфман, творець й орнітолог, що створює власні види пернатих, являє собою власний елемент маршруту цього невтомного фіксатора дійсності. І в якій комбінації будуть з'єднуватися ці окремі шматочки довгого дня, автор сам часом не знає. Як не знає, й до якого розміру розростеться замислений або сумний птах, набундючений або гордий, чиї портрети розцвічені тонкими штрихами ювелірної тонкості й точності.

Видається, що Кауфман лукавить у тому, що називає свої роботи імпровізаціями: занадто вже вони досконалі, вишукані й витончені. І при цьому їх явне "пролетарське" минуле, що перебуває у контрасті й одночасно тісному симбіозі з наступним зображенням, та й сама особистість художника, що може створити художній об'єкт із чого завгодно й де завгодно, свідчать на користь його слів.

Він не старанно (це слово до творчості Кауфмана не пасує), а легко й дуже невимушено склеює маленькі, розписані тайнописом, відомим йому і його птахам, у дивні панно, де образи живуть ніби двома життями: у загальному приголомшливому враженні від величезних робіт і величезних птахів на них, але ще й у дрібних штришках, які можна розглядати нескінченно .

"Усе, що є новою технологією втілення ідей художника, все це ми зараховуємо до сучасного мистецтва", - говорив в одному інтерв'ю Кауфман. Отож тепер до цих технологій можна долучити й годування голубів, і різного роду заняття, від яких залишаються різні папірці. А от зробити все це мистецтвом може, мабуть, тільки Кауфман. І, властиво, цим він в основному й займається: трансформує довкілля у художній об'єкт.

Властиво, пташине життя знайоме Кауфману не за чутками. Свого часу його дружина, художниця Наталка Шиміна, підібрала бездомну амадіну, що переросло в цілий пташник. Властиво, завдяки щоденним і цілком ситним годівлям мало не всіх навколишніх голубів вони знають їх "в обличчя". Тому цілком можна припустити, що деякі з цих "облич" дивляться на глядачів "Птахотерапії". Вони б себе впізнали, звичайно, от тільки їх, на відміну від львів'ян і гостей міста, у "Дзиґу" можуть і не впустити. Ну і не важливо. Їхнє життя й так склалося цілком не погано: і ситі, і потрапили в саме серце мистецького середовища Львова.