«Життя коротке, мистецтво вічне» – заяложений афоризм, скажете ви. Заперечу: цей вислів актуальний як ніколи! Адже саме зараз мистецтво не просто змушує думати, але й допомагає вдихати нове життя у пам’ятки історії та архітектури, що чудово демонструють численні благодійні проєкти. Одним із прикладів використання мистецтва як інструмента для порятунку цих пам’яток є проєкт Івони Лобан «Під зорею Пінзеля». За три роки він зміг не лише привернути увагу суспільства і влади різних рівнів до костелу Всіх Святих у Годовиці – пам’ятки національного значення у аварійному стані, але й розповісти Україні про іншу, не менш важливу постать графа Скарбека та його архітектурний спадок. Як саме, розповідає «Львівська Пошта».

Повернімося до початку, а саме до головного героя проєкту. Іменем Йогана-Георга Пінзеля львів’ян важко здивувати. Витворами одного з найвидатніших скульпторів епохи бароко України захоплюються поціновувачі мистецтва по цілому світу, що вже давно підтвердили виставки в Луврі та Бельведері. Цей талановитий і загадковий скульптор, якого вважають зачинателем Львівської школи скульпторів, залишив по собі надзвичайний доробок – кам’яні та дерев’яні скульптури, вівтарі та пластичні ескізи-моделі. Чимало з них збережені завдяки Борисові Возницькому, який із 1960-их років рятував ці витвори і збирав їх у колекцію Львівської галереї мистецтв. Зараз його справу продовжують молодші покоління. Твори майстра реставрують. Для прикладу, цього місяця на свої місця біля Латинського катедрального собору повернули чотири відновлені скульптури апостолів, а ще оцифровують (тепер скановані 3D-моделі витворів Пінзеля можна роздивитися завдяки pinsel-ar.com навіть у найвіддаленішому куточку світу).

А от із архітектурними пам’ятками, для яких майстер робив скульптури від початків своєї творчості, зокрема костелом Всіх Святих у Годовиці, для якого Пінзель створив вівтар, ситуація просто плачевна. Аби привернути увагу до цієї пам’ятки національного значення, яка перебуває у аварійному стані, дизайнерка Івона Лобан три роки тому вигадала і втілює проєкт «Під зорею Пінзеля», покликаний привернути увагу до збереження згаданого костелу за допомоги різноманітних мистецьких подій. І нарешті можемо говорити про результати – Львівська ОДА скерувала до уряду пропозицію щодо отримання фінансування у 2021 році на реставрацію 21 пам’ятки, серед яких і сакральна будівля у Годовиці.

Ще одна акція проєкту Івони – показ вистави в кооперації з Першим театром – також мала відбутися у мальовничій Годовиці, але карантин змінив плани активістів. Однак допоміг привернути увагу до не менш вагомої в мистецтві постаті графа і мецената, який звів перший у Львові театр.

Здається, сам Станіслав Скарбек вказав на нову локацію для проведення мистецького заходу – костел Матері Божої Ченстоховської в селі Демня. Взагалі, як стверджує Івона Лобан, у цьому проєкті та його підготовці було багато знаків, які лише на перший погляд видаються збігом, але вибудовують цілком цілісну картину.

Перш за все граф Скарбек був покровителем театру, а організаторка проєкту «Під зорею Пінзеля» разом із Першим театром 19 вересня представили саме виставу Pentecost. Це постановка п’єси, написаної в 1994 році відомим британським драматургом Девідом Едгаром про вигадану балканську країну, яка проходить складний шлях переосмислення минулого після падіння комуністичного ладу. Події п’єси розгортаються навколо старовинної фрески, знайденої в давній занедбаній церковці, у якій наполеонівські солдати колись влаштували стайню, німецькі фашисти – гестапо, комуністи – музей історії релігії, а потім продуктовий склад. Відкритий стінопис композиційно подібний до шедевра Джотто ді Бондоне «Оплакування Христа», щоправда, створений раніше – за кілька десятиліть, що може змінити історію мистецтвознавства. Отже, за фреску починається справжня війна... За динамічним сюжетом, що нагадує вибухову суміш з інтелектуального детективу, трилера і соціальної драми, приховані болючі питання сучасності, на які інколи страшно відповідати. Чи виживе звичайна людяність у світі, сповненому облуди, цинізму, ненависті й невиправданої жорстокості? Однак позитивний посил п’єси міститься вже у її назві: Pentecost (у перекладі «П’ятидесятниця») нагадує про вечір, коли Святий Дух зійшов на апостолів і всі вони почали говорити різними мовами, але «кожна людина чула лише свою мову». П’єса залишає промінь надії на те, що колись і ми навчимося пізнавати, чути і розуміти одне одного.

Як каже режисерка постановки Лариса Діденко, «п’єса багато в чому перегукується з українськими реаліями. Наприклад, тим, що, змінивши назви вулиць, ми не можемо «…стерти минуле, наче косметику». Або питанням про те, що з цим минулим робити, адже цілком можливо, що «… до влади мають прийти варвари, які руйнують, тому що не знають». Вона, як і вся творча команда, яка творила цю виставу, навіть мріяти не могла працювати над цим матеріалом не в театрі, а в реальній занедбаній сакральній будівлі, де самі стіни налаштовують на потрібний лад.

І от що цікаво: костел Матері Божої Ченстоховської зараз занедбаний, але зберігся непогано і перебуває у досить доброму стані. Розписи там також є, хоча й не авторства Джотто. Та й історія костелу, який належав до маєтностей Фундації графа Станіслава Скарбека, досить цікава. Чого тільки його стіни не бачили! Будівлю заклали в 1913 році і закінчили її спорудження в 1914-ому – перед самим початком війни. Наприкінці 1914 року святиню пошкодили російські солдати. У 1916 – 1917 роках у Демні квартирувало австрійське військо, саме тоді вояки відремонтували будівлю, а якийсь вояк-митець помалював її всередині. Орієнтовно в 1945-ому костел закрили. У 1960-их роках його перетворили на колгоспний склад, а з 1984-ого – у шкільний гімнастичний зал. В будинку плебанії діяла школа. В 1989 році дах костелу відремонтували, а через рік гімнастичний зал ліквідували. З того часу він і стоїть пусткою...

Але це тільки початок історії. Бо саме цей показ у межах проєкту «Під зорею Пінзеля» привернув увагу до справді унікальних туристичних локацій на Львівщині, зокрема в Тростянецькій ОТГ, у Демні та Закладі, про які ми майже нічого не знаємо. А дарма, бо вони можуть стати справжніми туристичними перлинами нашої області!

І тут ми знову повертаємося до постаті Станіслава Скарбека. Саме він доклався до заснування поселення Заклад (тепер це однойменне село) поміж Дроговижем і Демнею, вирішивши спершу збудувати в ньому палац. Будівля ця збереглася досі, має вигляд букви «П», середня її частина триповерхова, а бокові мають по чотири поверхи. Поблизу них – стилізовані п’ятиповерхові башти. У 1840-ому граф заснував Доброчинний інститут для сиріт та убогих (Zaklad Sierot i Ubogich w Drohowyzu) і розмістив його в палаці. Тут опікувалися не лише чотирма сотнями дітей, яких навчали, а згодом прилаштовували на роботу, але й понад пів сотнею стареньких акторів та режисерів, про яких не мали змоги (або не хотіли) дбати їхні родини.

Скарбек так і не дожив до остаточного завершення всіх робіт у палаці, але інститут діяв ще до приходу перших «совітів». Одним із викладачів закладу впродовж десятиліття був відомий український композитор Денис Січинський. Серед знаних учнів, які закінчили цю школу, Владислав Негребецький – творець польського мультфільму «Болек і Льолек».

Зараз у цій будівлі розміщена Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад». Прогулятися територією палацу, оглянути великий парк і унікальне тюльпанове дерево можна будь-коли, а от потрапити у будівлю палацу вдасться лише за попередньої домовленості про приїзд із керівництвом лікарні. Тут вам можуть розказати про історію будівлі, навіть провести екскурсію.

Скарбек так любив цю місцину, що врешті повернувся сюди, щоправда, вже по смерті. У 1888-ому, коли будівництво в Закладі остаточно завершили, тіло графа перепоховали в крипті у Закладському лісі неподалік палацу. І якби каплиця-усипальниця не була схована від сторонніх очей деревами, її напевно знищили б повністю. Проте будівлі вдалося вистояти, хоч вона добряче постраждала. Біля каплички і зараз можна бачити понищені могильні плити з відбитими хрестами (усього на цьому невеличкому цвинтарі в лісі близько 100 могил). Громадські активісти Тростянецької ОТГ уже кілька років поспіль прибирають тут, написали кілька проєктів і подали на міжнародні гранти, аби відновити це все. І хоча на перешкоді знову ж таки став карантин, з наступного року разом із польськими та місцевими фахівцями цю локацію почнуть відновлювати.

Місцеві люди роблять усе можливе, аби історії цих місць стали відомі широкому загалу. В межах програми Транскордонного співробітництва «Польща – Білорусь – Україна 2014 –2020 рр.» працівники Тростянецької ОТГ, серед яких Михайло Цихуляк, допомагають прокладати туристичний маршрут Заклад – Демня – Луб’яна, що пролягатиме цими історичними локаціями. У трьох згаданих селах розмістять інформаційні щити, які розповідатимуть про об’єкти культурної та історичної спадщини та міститимуть історичну довідку. Маршрут об’єднає такі локації: капличка і старий цвинтар, палац графа Скарбека з парком (усе в селі Заклад); пам’ятник Тарасові Шевченку, Верстове колесо, фігура Богородиці, збудована на джерелі, костел Матері Божої Ченстоховської, цвинтар «Музей кам’яних скульптур під відкритим небом», церква Святого Миколая Чудотворця, пам’ятна арка, місійний пам’ятний Хрест і фрагмент Хресної дороги «Упадок Ісуса» (усі в Демні); пам’ятник Тарасові Шевченку, церква Святого Іллі та дерев’яна дзвіниця, вкрита ґонтою (усе в селі Луб’яна).

І це тільки початок: обласна комісія затвердила ще чотири туристичні маршрути, які пролягатимуть неподалік згаданих локацій. Зараз тут укладають каталог великих і малих пам’яток, на наступний рік планують новий фестиваль, відтак – музей сучасного мистецтва просто неба.