У арт галереї «Зелена канапа» до 23 серпня триватиме виставка ToBe&ToSee (Бути та бачити) від Ilona Design . Виставка поєднала дослідження образотворчого мистецтва, самовідчуття і людських стосунків. Ilona Design працює в рідкісному для України жанрі – графiчної абстракції. І все ж в абстракціях вгадуються природні форми. Так, як ніби вони проходить крізь призму сновидінь або спогадів. Завдяки цьому кожна робота емоційна й неповторна, своєрідний резонанс між людиною і світом, виражений в максимально узагальнених формах.»

На хвилі ідеї «Новий український пейзаж» – народилося графічне подання ToBe&ToSee. Реалізована серія робіт під сучасний інтер’єр. Мотивація – створення споглядальних практик мегаполісів, як необхідних умов виживання в прискореному світі. Філософія ToBe&ToSee вирішує завдання ідентифікації візуального і смислового сміття і витіснення його з особистого сприйняття.

Ilona Design – авторка виставки, художниця-експериментаторка в галузі мінімізації впливу агресивного зовнішнього середовища на світовідчуття індивідуума. Працює над створенням індивідуального стилю, як симбіозу візуального досвіду різних культур через призму українського світогляду. Працює із аквареллю, тушшю, акрилом.

Ось що вона розповідає про свою працю і цю виставку: «Трохи історії. Моя професія архітектор. 25 років я займалася графічним, інтер’єрним і предметним дизайном. Років десять тому мій особистий досвід і загальні тенденції дозволили задуматися про нову українську естетику. З одного боку суспільство стало більш відкритим до світового досвіду. З іншого з'явилася тенденція заміни ширвжитку масмаркетом. Для мене, як для дизайнера, це зона відповідальності і зона впливу. Так народилася ідея інтер’єрної графіки. Ідея повернути в кожну українську хату графіку та живопис спочатку була виключно естетичною та патріотичною. Але скоро стало очевидним, що зовнішнє візуальне середовище ставало вкрай агресивним. Це і зовнішня реклама, і соцмережі, і телебачення. Життя стало прискорюватися. Ми виявилися до цього не готові. Рівень втоми і агресії виріс. І я зрозуміла, що мій проєкт стає ще й соціальним і психологічним. Так з'явилося поняття «Бути та бачити». Бути і бачити – це не тільки ідея. Це й досвід. Досвід, яким мені хочеться ділитися. Емоційна прив'язка до предметів мистецтва – один із способів створення зони комфорту. Що любо оку, те й приємне серцю. Мої роботи використовують найдавніший і потужний візуальний ресурс – пейзаж. Пейзаж, в якому комфортно, тому що він позбавлений деталей: тільки колір, тільки форма, тільки емоція. Це добре середовище, щоб не думати і фантазувати. На мій погляд, це дуже актуально».