«Хороший рік» – романтична комедія Рідлі Скотта, вільна екранізація одноіменного роману Пітера Мейла. Ще до створення цієї кіноісторії ці обидвоє дружили. Режисер Рідлі Скотт був автором основних елементів сюжету, потім на їх основі Пітер Мейл написав книгу, яка повинна була стати основою для фільму. Коли книга була видана, виявилося, що задуми автора сильно відрізнялися від первісних ідей Рідлі Скотта, і в результаті режисер віддав перевагу зняти історію у фільмі такою, якою вона представлялася йому з самого початку.

Головним героєм цієї кіноісторії є Макс Скіннер – успішний трейдер з Лондона, безжальний тип, що звик іти по головах і підставляти навіть найближчих, якщо це може принести йому вигоду. Він завжди в роботі, його не цікавить нічого, окрім прибутків. Цинік із блютуз гарнітурою у вусі. Помічниця Джемма відповідає на його телефонні дзвінки і відшиває чергових дівчат "на один вечір".

Коли Макс дізнається про смерть дядька Генрі, з яким він провів у шато в Провансі немало цікавих днів дитинства за дорослими справами – грою в теніс і шахи, смакуванням вина і спілкуванням – тоді щиро сумує. Але перед іншими вдає із себе бездушного профі і уїдливо жартує, мовляв, що Генрі міг залишити – хіба лахи і платівки Едмунда Роса, стару ферму, льохи і виноградники. Чоловік не хоче їхати в шато залагоджувати справи, бо щойно вчора провів сумнівну оборудку, яка принесла десятки мільйонів. І зазар його зірковий час, адже «коли тебе всі ненавидять – це сам смак, треба цим насолодитися».

Та коли Макс на мільйон, як його називав Генрі, приїжджає у знайомі з дитинства місця, його поволі затягують спогади. Щоправда розслаблятись нема як: агент з нерухомості вже шукає клієнтів на маєток, та й в Лондоні виникають термінові справи. Проте всі плани летять шкереберть завдяки чарівній Фанні Шеналь: чоловік не встигає на літак і бос відсторонює його від справ на тиждень.

Тож все, що залишається головному героєві – готувати шато до продажу і перечікувати в цій глушині вимушену відпустку. Це не так просто: дім у жахливому стані, коридорами бігають кури, виноградники за висновком енолога теж майже нічого не варті, а вино… вино La Siroque, яке виробляв дядечко, гидотне «від нього тріщить голова, здають нерви, в описі має бути вказано –отрута».

І саме в розпал ремонтних робіт на поріг заявляється незнайомка-американка Крісті Робертс, яка називається донькою Генрі. Вона розуміється на вині, але, попри побоювання головного героя, не претендує на маєток – лише хоче дізнатись більше про батька.

Далі все закручується все швидше: Макс добивається побачення з Фанні, та на ранок все обривається, американські клієнти готові викупити шато, герой повертається до Лондона. Він наче повернувся до звичного життя… але чоловік вже не той, те шато, спогади, виноробство не дають йому спокою. Зрештою все закінчується хепі ендом, бо людяність таки перемагає цинізм і гроші. А Макс обирає «життя з нелогічною недовірливою богинею з домішками запальних ревнощів і пляшку вина, яке на смак як ти з келихом, що не порожніє», у маєтку, що сповнився життям. І звичайно ж з вином, таки добрим вином та спогадами про Генрі, який ще у дитинстві казав малому Максу: «У Франції виноробом звуть землевласника, хоча він тільки дивиться в бінокль із затишного кабінету. Я люблю робити вино, бо цей благородний нектар просто не здатний збрехати, вино промовлятиме до тебе і викаже все до дрібнички, щойно зробиш ковток».

«Хороший рік» геть не схожий на інші роботи Рідлі Скотта. Можливо тому, що він сам у Провансі відчув ті ж емоції, що й його герой. На час зйомок творець фільму вже півтора десятка років володів маєтком в Oppende, розташованим… в десяти хвилинах їзди від локації, показаної у «Хорошому році». До слова, і зараз у Скотта є власні виноградники, там виробляють вино, звичайно, не в промислових масштабах, а для власних потреб.

Взагалі ідея фільму народилась із замітки в «Таймс», у якій ішлось про так звані гаражні вина, вироблені в малих обсягах з винограду з невеликих маловрожайних виноградників, а саме Chateau Le Pin із Бордо. Особливістю технології гаражних вин є підвищена увага виноробів до вирощування та збирання врожаю. Для виробництва вина ретельно відбирається тільки найстигліший виноград, зібраний вручну.

Центральна локація фільму – шато Chateau La Canorgue – це реальне господарство, яке існувало багато років як до зйомок фільму, так і після цього. Шато зведене на руїнах вілли часів Римської імперії в самому серці Національного природного парку Люберон, що між Авіньйоном і Екс-ан-Провансом, недалеко від колоритного Боньє. Маєтком вже п’ять поколінь керує одна родина, господарі цієї невеликої сімейної виноробні є прихильниками органічного виноробства, а їх виноградники були першими сертифікованими органічними виноградниками в Любероні. Жан-П’єр і Наталі Марган спочатку відмовлялись від зйомок, адже вони припали на час збору урожаю, але згодом таки пристали на пропозицію, хоч і на власних умовах. Зараз Chateau La Canorgue пропонує шість позицій червоного вина, дві – білого і одну розе. Варто зауважити, що в 2020 році ці виробники отримали відзнаки Challenge Millеsime Bio – найбільшого міжнародного конкурсу органічних вин: золото за Canorgue prestige 2015 і срібло за Chаteau la Canorgue AOC rouge 2018.