Карантин карантином, а мандрів усе ж бракує. Саме тому Місяць авторських читань – 2020, який стартує сьогодні і триватиме до 31 липня, пропонує віртуальну інтелектуальну мандрівку і дарує можливість почути і побачити сучасну європейську літературу. З огляду на пандемію МАЧ -2020 змінює формат, тому найбільший транскордонний фестиваль Центрально-Східної Європи повністю відбуватиметься у форматі онлайн. То які ж автори стануть його гостями цього тижня?

Письменник, соціолог, володар Премії Косута народився в 1954 році. Інтелектуал, якого на угорську літературну сцену вивів бестселер – роман, написаний у формі щоденника «Подушка Ядвіґи». Твір про занепад одного таємного сімейного союзу автор написав частково бекеською словацькою, перетворивши його таким чином не лише на мовний делікатес, але й на твердий горішок для перекладачів. Подальші романи «Мілота» та «Фотографи наступного покоління» разом із «Подушкою Ядвіґи» утворюють вільну трилогію. Наступний роман «Один день на базарі» автор написав на основі реальних подій і описує в ньому єврейські погроми у Кунмадарасі. Останній роман Завади «Човен у тумані» відображає історію спадкоємця металургійної імперії Манфреда Вайса, що сталася навесні 1944 року, коли угорці почали депортацію євреїв.

Письменниця, перекладачка та публіцистка, лауреатка Премії імені Джозефа Конрада-Коженьовського. Народилася 1982 року в Івано-Франківську. Закінчила Українську академію друкарства. Живе у Києві. У 2014 році її роман «Фелікс Австрія» здобув чималу популярність і отримав спеціальну відзнаку Форуму видавців у Львові, «Книгу року BBC» та премію «ЛітАкцент року». У 2015-ому – премію Фонду Лесі та Петра Ковалевих, а в 2017-ому – Літературну премію Вишеградського Східного партнерства (VEaPLA). У 2020 році вийшов фільм «Віддана», знятий компанією FILM.UA за мотивами роману «Фелікс Австрія». 

«Амадока» – третій роман Софії Андрухович, виданий 2020 року. Це «великий роман»: авторка писала його впродовж трьох років, від моменту задуму до реалізації ідеї минуло шість років. Книга має понад 800 сторінок і переплітає у собі сучасність та минулі пласти української на європейської історії. Амадока – це велетенське озеро на території теперішньої України, описане Геродотом, зображуване на середньовічних мапах і безвісти зникле. Чи можуть зникати цілі світи і культури? Що може витягти їх із забуття?

Вивчив англійську та італійську в Університеті Лоранда Етвеша, театральні студії пройшов в Університеті Гаспара Каролі у Будапешті. Його мистецька кар’єра почалася в 1996 році, коли Петер Завада став одним зі співзасновників знаного угорського андеграундного хіп-хоп-дуету Akkezdet Phiai («Сини початку»), що за час свого існування видав два альбоми.  

Наразі Петер опублікував три поетичні збірки. У літературних кулуарах ширяться чутки, що молоді хлопаки та підлітки ходять на побачення з віршами із його першої збірки «Де перетнемося». У збірці «Вапно» серед іншого він розповідає про смерть матері, яку втратив ще у дитинстві. В останній збірці «Аварія на вітрі» вибудував потужний внутрішній світ із власними принципами, про який сам каже: «Людина сьогодні часто має відчуття, що вижити можливо, тільки побудувавши свій власний світ. Звісно, я почувався би чудово у світі, створеному моїми віршами, де час плине повільніше, а іноді й завмирає, поки спостерігач гуляє узбережжям моря, думає, пише і читає». 

Народився 1981 року в Брно. Вивчав релігію та соціологію в Університеті Масарика. Зараз працює в Брно під брендом видавництва «Гість»: редактором видавництва та журналу. Опублікував збірку поезій «Перше життя», книгу оповідань «Гра в чотири руки» та два романи – «Історія світла» і «Можливості любовного роману». В анотації до нової прози автор зазначає: «Це роман про кохання і письмо в епоху цифрового смутку. У ньому я досліджував понад п’ять років одних любовних стосунків та ще два роки, протягом яких про них писав. У ньому вистачає пристрасті, сліз і є декілька одкровень. Це роман про те, чому взагалі ми одне з одним, що ми одне в одному любимо і чому попри все це залишаємо одне одного».

Народився в 1956 році. Прозаїк, сценарист, редактор, професор Університету театру і кіно, викладає кінодраматургію, творчу писемність і сценаристику.

«Ти єврей?»: у своєму найвідомішому романі автор обертається навколо елементарного досвіду відчуження, автобіографічної книги та одночасно автобіографічної вигадки. «Досвід відчуження є пекельним, тому що людина шукає в собі помилку. Гріх, який вона здійснила, відчуваючи відчуженість. Адже у хорошому світі зло завжди чується чужим. Мої підозри щодо мого юдаїзму виходили з моєї власної душі. Я єврей лише в тому сенсі, що вважав себе таким у найбільш чутливій частині мого життя». 

Його історія «Літо одного бабака» – це роад-муві Європою. Оповідач шукає правильне місце для зйомок фільму про лорда Байрона. Дорогою веде монолог, адресований синові, вплітаючи у нього реальні декорації: міграційну кризу, екстремістський ісламізм та ромське питання. У формі щоденника та листів автор замислюється над невимовністю літератури та кінцем мистецтва загалом.

Журналіст, теледокументаліст, продюсер, письменник. Народився 1980 року на Херсонщині в місті Скадовськ. Із семи до 17 років мешкав із батьками на Сахаліні. Після повернення вивчав журналістику в Східноукраїнському національному університеті. 2001 року переїхав до Києва. Починав телевізійний шлях у новинах як репортер-міжнародник – спеціалізувався на арабо-ізраїльському конфлікті. Співвласник продакшн-компанії Ivory Films. У 2015-ому брав участь в російсько-українській війні у складі добровольчого батальйону. 2018 року вийшов дебютний роман Ілларіона Павлюка «Білий попіл», містичний трилер у стилі нуар із алюзіями на повість «Вій» Миколи Гоголя. Другий роман – космічна антиутопія «Танець недоумка», що вийшов у 2019 році, був номінований на премію «Книга року ВВС – 2019». Пише російською, видається в перекладах українською. 

Народився 1946 року. Прозаїк, поет, історик літератури, перекладач. Вивчав угорську, російську та сербохорватську мови. Його саркастичні та гіркі театральні п’єси були дуже успішні. Дебютував у 1981 році романом про боротьбу з цензурою «Під знаком Х». Роман також став основою для відомої п’єси автора «Шахрай». Його найуспішнішою книгою є написана десять років тому «Весняна вистава», що оповідає про початки режиму Яноша Кадара. Торік опублікував книгу «Індивідуальна пропозиція». Володар нагороди Йозефа Аттіли, премії Косута та польського «Ангелуса».

Музикант, поет, автор збірок «Тексти, вірші, фізичні поеми», «Повернення Плавца Йіндржіха», прозових книг «Томатом», «Ідеалісти», перформер та виконавець. У своїй роботі вивчає проміжні стадії між словом і зображенням, словом і музикою, словом і рухом. Він каже: «…прадавня художня традиція прагне до чогось тотального, що охоплює всі форми мистецтва. Звичайно, це мене приваблює і виходить із моєї природи». Народився Петр Ваша у Брно в 1965 році, де в Університеті Масарика вивчав історію мистецтва. 

Народився у 1969 році. Письменник, перекладач, фахівець з історії літератури, доцент. Викладач кафедри новітньої літературної історії Угорщини університету імені Лоранда Етвеша. Відображення та опрацювання індивідуальних і колективних травм часто стають темою творів Ґабора Шейна, включаючи незліченні романи, вірші, новели, драми, нариси та публіцистичні твори. Головною ідеєю нещодавно опублікованого роману автора «Будьмо тут» є передовсім пошук відповіді на запитання, з чого починається наше життя; що розмежовує і що може об’єднати людей, які є сусідами, але в той же час чужими у власному існуванні. Роман оповідає історію швейцарського математика, котрий розпочав збройний спротив, не погоджуючись із тим, що його дім колись хотіли виставити на аукціон.

«Ці нещасні герої дуже схвильовані. Це розрив у людських стосунках. Навіть якщо це формула стосунків чоловік – жінка, дитина – батько чи колеги», –  розповідає Габор Шейн про своїх персонажів.

Народився 1977 року в місті Їндржіхов Градец. Вивчав чеську мову та історію на педагогічному факультеті Університету Яна Евангелісти Пуркинє в місті Усті-над-Лабем. Починав як викладач, сьогодні працює менеджером фармацевтичної компанії. Спочатку писав поезію (збірка «Злодім»), тепер – прозаїк, автор творів «Коли ти помреш, ніхто вже не захоче торкатися твоїх грудей», «Глиняні дні», «Жінка-крем’язень та ковтач вогню», «Вишеградські вершники» та «Похмілля». Судетський край у його новелі Kocovina зображений як місце, де люди залишаються лише тому, що не мають іншої можливості: «Місце, повне маразму, мешканці якого втратили інтерес до решти світу і потроху починають уподібнюватися до тварин».