“Караоке“ в українському селі

Признайтеся: коли ви востаннє були на концерті української народної пісні?

Признайтеся: коли ви востаннє були на концерті української народної пісні? Були, кажете, і то не так давно. Добре! А щоб цей концерт відбувався в селі, на значній віддалі від обласного центру? Важко, мабуть, згадати. А чи бачили ви "Караоке" в українському селі? Не бачили? Тоді приїжджайте до Львова, поспілкуйтеся з Володимиром Думичем, керівником гурту "Вишиванка", головою благодійного фонду "Люди і село". Пан Володимир не тільки є активним організатором виїзних концертів української народної пісні у сільській місцевості, а й ініціатором дійства - "Караоке" в українському селі". Заодно і завітайте до села, де проводиться це дійство - бо ж Володимир Думич обов'язково вас запросить.

Запитаєте - чому? Та тому, що прагне якомога більше молоді залучити до української народної пісні. Кожна держава, не втомлюється повторювати пан Володимир, має свою культуру і дбає про її розвиток. Зрозуміло кожному, без культури немає нації. А перлиною української культури є наша народна пісня.

Отож, напередодні Дня героїв телефонує мені пан Володимир і запрошує 24 травня у села Деревня (до речі, тут наголос має падати на останній склад, оскільки, як опісля пояснював голова місцевої сільської ради, назва села походить від великої кількості дерев у цій місцевості) і Любеля на концерт гурту "Вишиванка", а головне - "Караоке" в українському селі". Дорогою, у машині, а згодом - перед початком концерту в Народному домі села Деревня, яким керував завжди усміхнений концертмейстер (з 42річним стажем) Львівської філармонії Микола Габрук (лауреат міжнародного конкурсу "Золоті трембіти"), знайомлюся з членами ансамблю чи, як прийнято казати, гурту: солістами філармонії Ніною Карпінець, Іриною Грех, Володимиром Рибчуком, лауреатами українських та міжнародних конкурсів; студентами Львівської музичної академії імені М.Лисенка Миколою Корнутяком (вокал, п'ять разів був володарем Гран­прі Другого все­українського конкурсу імені Оксани Петрусенко), солістками і бандуристками Вікторією Грицюк і Наталією Винницькою, солісткою Анастасією Блик (поєднує навчання в музичній академії і на журналістиці у ЛНУ ім. Івана Франка), музикантом (клавішні інструменти) Анатолієм Мельниковичем, лауреатом міжнародного конкурсу "Західний регіон" та "Нові імена".

Першими до Народного дому, оберегом якого є образ Матері Божої, прикрашений вишитим рушником, прийшли діти. Згодом, після закінчення Служби Божої в церкві, і дорослі. У приміщенні людей було, як кажуть, ніде і яблуку впасти. Особливе захоплення викликали пісні "Зажурились галичанки" і "Моя Україна" (на останній пісні зала встала), "Пісня про маму" (у виконанні Анастасії Блик), "Мамина сорочка" (Ніна Карпінець), "Музика рідного дому" (Ірина Грех), "Ішли селом партизани" (Ніна Карпінець, Володимир Рибчук), "Іванку, Іванку" (Вікторія Грицюк, Наталія Винницька). Ну, а "Караоке" підвищило температуру зали до кипіння.

- Пане Володимире, як усе починалося?

- Починали ми з колядок і щедрівок. Провели перші концерти у рідних селах Годовиця та Басівка 14 січня 2007 року.

- А як виникла ідея?

- Сиділи ми якось з Петром Далівським. Розговорилися про те, як можна підняти молодь на суспільні процеси? Я пішов до філармонії, звернувся до начальника концертного відділу Ольги Савченко з пропозицією організувати концерт та караоке в селі. З легкої руки пані Ольги гурт "Вишиванка" почав свій відлік. А далі була клопітка робота формування колективу, пошуки оптимальної програми концертів.

- Як поставився до ідеї директор філармонії?

- Володимир Сивохіп схвалив проект проведення концертів української народної пісні у поєднанні з караоким у селах області та надає всебічну допомогу.

- Звідки назва - "Моя родина - Україна"?

- Мені розповіли, що в селі Басівка є талановита учениця, яка добре вчиться і пише вірші, - Олеся Хрущак. Я й узяв початок її вірша як гасло для наших концертів, а сам вірш - написав на запрошеннях.

- А як Ви вийшли на Ігоря Кондратюка, який веде "Караоке на Майдані"?

- Був у Києві зі своїми справами. Зайшов до Київського міського управління культури, де й отримав координати Кондратюка. І ми з ним домовилися, що кращі виконавці, які перемогли в селах, будуть представлені на Майдані в Києві. Він сказав мені таке: "Володимире, я сам - із села, навіть з трьох. Раз на місяць можете привозити своїх переможців". На початку 2008го ми створили благодійний фонд "Люди і село".

- Можете назвати тих, хто фінансово допомагає?

- Допомагають, як можуть, сільські ради. А серед великих меценатів - банк "Львів", Яворівське заводоуправління будівельних матеріалів, трохи допомагала будівельна фірма "Еталон", вагомо долучилася шахта "Любельська" (директор Ярослав Гумен). До речі, він каже: "А чому - тільки в Добросині? Давайте ми зробимо ще і в Деревні, і в Любелі. А потім - подивимось?" Основне навантаження взяли на себе сільські ради, депутати, бізнесмени сіл.

- Чи Ви возили когось на "Караоке" до Києва?

- Так, восени 2007го десятикласниця зі села Семенівка Пустомитівського району Наталка Борківська побувала на "Караоке" в Києві, а 1 червня 2008 року - у виїзному "Караоке" у Львові - брала участь Олена Десятник зі села Рясна­Руська Яворівського району, студентка Університету внутрішніх справ.

- Ширяться чутки, що до Кондратюка на "Караоке" потрапляють лише за гроші. Це правда?

- Неправда. Пам'ятаю, у Львові помічниця Кондратюка відмовилася взяти в мене елементарну віддяку - коробку цукерок і пляшку коньяку.

- Які маєте плани?

- Хотіли б у серпні поїхати з "Вишиванкою" у турне, наприклад, у Луганську область. З концертом і "Караоке".

- Що ж, щасти Вам!

коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5059 / 1.59MB / SQL:{query_count}