Із раннього ранку львів’яни і представники театральної спільноти цілого світу отримали гірку звістку: в ніч із 19 на 20 березня на 65-ому році життя помер український театральний діяч, режисер, актор, заслужений діяч мистецтв України, засновник та художній керівник Львівського академічного духовного театру «Воскресіння», директор Міжнародного театрального фестивалю «Золотий Лев» Ярослав Федоришин.

Парастас відбудеться сьогодні, 20 березня, о 19.00 в соборі Святого Юра, церемонія похорону-панахида – завтра, 21 березня, об 11.00 – звідти ж. Поховають режисера на Личаківському кладовищі.

Родина Ярослава Федоришина звертається до всіх із проханням не долучатися до парастасу та чину похорону і наголошує на необхідності дотримання карантину. «У зв’язку з ситуацією поширення пандемії коронавірусу на похороні буде присутня лише родина. Всіх тих, що хочуть вшанувати пам’ять легендарного Ярослава Федоришина, просимо запалити свічку пам’яті про нього на своєму вікні сьогодні ввечері, 20 березня, о 19.00, – повідомляє колектив театру «Воскресіння». – Дуже просимо всіх поставитися з розумінням. Після завершення періоду пандемії буде проведена окрема церемонія вшанування пам’яті легендарного заслуженого діяча мистецтв України Ярослава Федоришина. Вічна пам’ять».

Ярослав Федоришин народився 25 червня 1955 року в селищі Хвойному Аяно-Майського району Хабаровського краю у СРСР, куди обох його батьків вивезли як «ворогів народу», де вони познайомилися і побралися. В 1961 році з батьками переїхав у Івано-Франківську область, у Надіїв – рідне село батька. Там Ярослав Федоришин закінчив школу. Згодом, у неповні 16 років, ще не маючи паспорта, вступив до Харківського інституту мистецтв у клас Всеволода Цвєткова. В 1976 році після закінчення театрального інституту приїхав до Львова і став актором Львівського театру юного глядача.

Попри всі перепони не полишав намагань вступити до Московського інституту театрального мистецтва. З четвертої спроби Федоришину це вдалося, та ще й пощастило навчатися у Анатолія Ефроса (саме його атмосферний театр завжди імпонував режисерові). У 1990 році митець разом із молодими акторами з різних міст створив театр «Воскресіння». Першим місцем, де відбувалися його виступи, був кабінет головного лікаря 1-ої клінічної лікарні (нині вул. Руська, 1). За рік театр переїхав у будівлю, в якій працює досі.

У 1991 році Федоришин закінчив Варшавську школу, клас Кшиштофа Зануссі. З 1992-го разом із «Воскресінням» організовував і проводив Міжнародний театральний фестиваль «Золотий Лев», який є членом Міжнародних театральних зустрічей (IETM) та Міжнародної театральної Асоціації (IFEA). За 30 років роботи на фестивалі виступили театри з 50 країн світу.

Театр «Воскресіння» під керівництвом режисера пройшов шлях розвитку від становлення до мистецького визнання, створив неповторний репертуар, базований на найяскравішій світовій драматургії. Більшість вистав Ярослава Федоришина з успіхом представляли Україну на міжнародних театральних фестивалях, де здобули визнання театральної публіки та критики. Він працював із акторами за власною методологією, яка дає їм змогу почуватися вільними в насиченому вуличному дійстві, де від актора вимагається висока фізична досконалість, витримка, досконале володіння власним тілом, уміння працювати з піротехнікою. Ярослав Федоришин був однією з найяскравіших особистостей у театральному та громадському житті України, створював величезні загальноміські та державні акції.

«Від нас відійшла людина, для якої театр, глядачі, мистецтво були життям. Тисячі шанувальників «Золотого Лева» і театру «Воскресіння» сумують і співчувають… Львів дякує Вам, Ярославе, і пам’ятає», –  сказав міський голова Львова Андрій Садовий. А колега і друг померлого – режисер Сергій Проскурня наголосив: «Друзі, колеги, усі, що не вміють жити без Театру! В нас біда. Вночі відлетіла у небеса душа нашого друга, феноменального у своїй театральності Ярослава Федоришина. Рідні Ярослава, ваше горе безмежне. Думаю, що театр «Воскресіння» тепер стає символом воскресіння духу, головним талановитим дітищем Ярослава Федоришина. Театр осиротів, бо пішов Тато».