8 березня: кіно замість тюльпанів

«Львівська Пошта» пропонує добірку фільмів, після перегляду яких ви краще зрозумієте, для чого насправді відзначають Міжнародний жіночий день

«Смажені зелені помідори» (1991 рік, США)

Драма Джона Евнета розповідає історію міцної, відданої дружби двох подруг Іджі та Рут, яка надихнула змінити своє життя інших жінок. Дама з пишними формами Евелін Коул обожнює солодощі, які не додають їй стрункості. Вона заміжня, але нещаслива у шлюбі з чоловіком Едом. Та й успішним її життя ніяк не назвеш. Добродушна Евелін намагається бути хорошою людиною, навіть відвідує в лікарні злісну тітоньку чоловіка. Саме в стінах лікарні вона знайомиться з милою старенькою Нінні, яка розповідає головній героїні дивовижну історію дружби двох кращих подруг, яким довелося пережити чимало випробувань. У роки Великої депресії Іджі та Рут були господинями кафе «Зупинка», де гостям пропонували смажені зелені помідори. Ця історія так надихнула Евелін, що вона почала змінювати своє життя.
Фільм зняли за романом «Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка» Фенні Флегг. Книга вийшла в перекладі українською у видавництві  «Клуб Сімейного Дозвілля» у 2016 році.

«Ангели із залізними щелепами» (2004 рік, США)

У основі цієї драми, знятої Катею фон Гарнієр, реальні події. Фільм розповідає про боротьбу суфражисток, що повстають проти підлих, злих і жорстоких можновладців. Жінки потрапляють до в’язниці, голодують, ризикують власним життям, жертвують стосунками з близькими та без того обмеженою свободою, щоб вибороти право голосу для жінок Америки.
В центрі сюжету – молода активістка Еліс Пол, яка у вересні 1912-го приїжджає до Філадельфії з наміром вступити до Національної американської асоціації суфражисток. Вона хоче домогтися прийняття 19-ої поправки до Конституції США, яка забезпечила б жінкам право голосувати на виборах. Не отримавши підтримки від лідерок асоціації, Еліс домагається власного призначення головою комітету НААС у Вашингтоні та разом зі своєю подругою і соратницею Люсі Бернс розпочинає здійснення свого задуму. Врешті-решт 26 серпня 1926 року саме завдяки самовідданості Еліс Пол та її соратниць 19-ту поправку таки прийняли.

«Вона прекрасна, коли злиться» (2014 рік, США)

Цей документальний фільм, створений Мері Дор, розповідає про другу хвилю фемінізму у США, яка тривала з 1966 по 1971 рік. У ньому активістки розповідають про розвиток феміністичного руху і його виклики в другій половині ХХ століття. Тут можна почути виступи Бетті Фрідан, послухати спогади Кейт Міллет і дізнатися про розмаїття активістського досвіду від представниць таких рухів, як SNCC Black Women Liberation Commitee, Cell 16, Jane, Lavander Menace. З вами також поговорять з екрана авторки відомого бестселера Our Bodies, Our Selves, а ще історикині, мисткині та журналістки, які писали і творили про жінок та для жінок. Починаючи з Національної Організації Жінок (NOW), яка перш за все критикувала видиму економічну і політичну нерівність жінок в американському суспільстві 1950 – 1960-их років, фільм розкриває те, як феміністичний рух поступово звертав увагу на щораз глибші проблеми суспільства, за вирішення яких варто боротися: право на аборти і контрацепцію, видимість і права лесбіянок, права «кольорових» жінок, класова нерівність, жіноча сексуальність, використання жіночих образів у мистецтві та репрезентація жіночого досвіду в історії.
Як зауважують творчині фільму «Вона прекрасна, коли злиться» – це фільм про активісток, створений для того, щоб надихнути жінок і чоловіків боротися за втілення ідей фемінізму й дотримання прав людини.

«Якби стіни могли говорити» (1996 рік, США)

Драма, знята Шер та Ненсі Севокою, об’єднала історії трьох жінок. Вони у різний час жили в одному будинку і зіткнулися з проблемою переривання вагітності. Досвід жінок у кожній віньєтці демонструє погляди суспільства на цю проблему в кожне десятиліття. Ось як Шер прокоментувала роботу над цим проєктом: «Для того, щоб зробити щось подібне, треба було знайти людину із силою та стійкістю Демі Мур (виконавиця однієї з головних ролей. – «Львівська Пошта»). Без цього втілити наш задум було б просто неможливо, адже ці теми не входять до топ-10 питань, важливих суспільству».



«Суфражистка»
(2015 рік, Великобританія)

Історична драма Сари Геврон розповідає про громадський рух за надання жінкам виборчих прав, що зародився у Великій Британії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. Спочатку це були мирні акції, демонстрації та розповсюдження агітаційної літератури. Згодом жінки почали формувати групи і застосовувати більш радикальні методи, адже їхніх вимог просто не чули. На початку ХХ століття кілька радикально налаштованих осередків відкололися від загальної маси та об’єдналися в «Суспільно-політичний союз жінок» під керівництвом Еммелін Панкгерст. Головна героїня фільму Моуд Воттс стає його учасницею. Активістки руху з перших днів його існування починають звертати на себе увагу громадськості: влаштовують громадські заворушення. Суфражисток карають арештами, але й у в’язниці вони гнуть свою лінію, протестують та голодують. Опинившись на волі, вони зривають публічні виступи відомих політичних діячів, проводять масові мітинги із закликом самовіддано боротися за свої права, навіть якщо на кону стоять їхні власні життя. На прикладі Моуд ви бачите, що переживали, з чим стикалися і на які жертви йшли британки заради досягнення визнання рівноправності жінок та чоловіків.

«Феміністки: що вони думали?» (2018 рік, США)

Документальний фільм Йогани Деметракас базується на книзі «Поява» Синтії Макадамс, яка побачила світ у 1977 році. У виданні авторка і фотограферка зібрала портрети жінок-феміністок. Джейн Фонда, Глорія Штейнем, Лілі Томлін та Джуді Чікаго розповідають про свою боротьбу за права жінок, за можливість залишатися собою попри тиск і неприняття суспільства, за легалізацію абортів, про боротьбу з дискримінацією за расовою ознакою і захист дитинства та материнства. У фільмі вони діляться думками про внесок у розвиток суспільства таких фільмів, як « Від 9 до 5», появу феміністичних творів мистецтва тощо. Еріка Воллер з організації Mpls MadWomen зазначає, що жінки різних рас у цьому фільмі змогли висловити розчарування зрівноваженням їхніх численних ідентичностей у феміністичному русі. Водночас кінострічка не дає можливості глибше пізнати відмінності та течії міжсекційного фемінізму.
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.5019 / 1.6MB / SQL:{query_count}