Сьогодні і завтра о 19.00 в Театрі Лесі Українки (вул. Городоцька, 36) у бутафорному цеху відбудеться прем’єра «Дами чекають» за п’єсою Сібілле Берг. Це той винятковий момент, коли сценічне читання перетворюється на виставу, бо дуже вже припало до душі команді театру.

Цю феміністичну п’єсу вам, без сумніву, варто почути. Тут є історії про мрії і тривоги від чотирьох випадкових жінок, котрі на мить вивільнилися з лещат щоденної рутини, їхні розповіді про чоловіків, якими зазвичай діляться 8 березня, про своє тіло, яке обговорюють, сидячи в салоні краси. А також історії кар’єрного зростання і карколомних падінь, які показують зворотний бік життя кожної героїні – сексуальної красуні, милої домогосподарки, завзятої професіоналки та люблячої матері. Загалом п’єса про те, як насправді складно чоловікам і жінкам жити поруч щасливо і поважати одне одного.

7 березня о 15.00 у Пороховій вежі (вул. Підвальна, 4) розпочнеться презентація «Як жінки вплинули на архітектуру» і розмова про те, чому архітектура вже ніколи не буде такою, як раніше, і що для цього зробили професіоналки. Трактуючи архітектуру як результат, як статичне середовище, ми оминаємо увагою численні впливи, які її формували. Але якщо розглядати архітектуру як складний динамічний процес, важко не помітити, як вплинули на нього голоси жінок: архітекторок, критикинь, активісток, дослідниць. Чимало феміністичних підходів до архітектури, які були авангардними і революційними кілька десятиліть тому, сьогодні часто є мейнстримом: ідеї екологічного будівництва, інтерпретації локальних технологій, моделі соціального житла. Сьогодні феміністичний дискурс стає щораз об’ємнішим, а послідовники і послідовниці критичних підходів формують нові методи створення архітектурного простору. Про все це і ще багато чого розкаже Наталя Мисак, архітекторка і дослідниця. Вона, зокрема, досліджувала трансформації масового житла в Україні та Швеції, а зараз фокусується на способах виробництва архітектури як критичних просторових практиках. Подія відбудеться в межах виставки пам’яті архітекторки Тетяни Максим’юк.

7 березня о 18.00 Феміністична майстерня (пл. Ринок, 42) чекає гостей на презентацію зіну (саморобного журналу) про жінок «Праце(не)влаштована». До нього ввійшли історії 10 людей різного віку, професій та звичок, яких об’єднує відсутність стабільного чи офіційного працевлаштування. Як так сталося, що жінка опинилася в ситуації нестабільної зайнятості? Чого в цій ситуації більше – недоліків чи переваг? Чи зобов’язана секретарка готувати каву? Приходьте поговорити про наболіле, поділитися своїм досвідом і отримати примірник зіну!

7 і 8 березня о 19.00 Театр Курбаса запрошує на «Кабаре Бухенвальд. Вечір І. Безкінечні жіночі розмови насправді щасливих жінок». Це кабаре останньої надії, героїні якого покажуть вам внутрішню сторону буття актриси. А територія Театру ім. Леся Курбаса допоможе поринути в атмосферу дійства, адже ще на початку ХХ століття приміщення сучасного театру будували саме як кабаре.

8 березня об 11.00 у Ya Gallery Lviv (вул. Шота Руставелі, 8) до Дня боротьби за права жінок розпочнеться кураторська екскурсія виставкою Влодка Костирка «Руки та світ мистецтва». У фокусі події – жіночі історії в мистецтві: Вів’єн Маєр, Марта Реслер, Валері Соланас, Дорота Нєзнальська і Оксана Сачко. Під час бесіди куратори звернуть вашу увагу на деталі жіночого бачення і концептів провідних мистецтвознавиць сучасності.

Цього ж дня о 13.00 біля входу до ратуші (пл. Ринок 1) стартує Феміністичний марш. Його учасники і учасниці вийдуть на вулиці міста, щоб іще раз нагадати, що права жінок – це права людини.

«Незважаючи на деякі позитивні зміни в Україні щодо захисту прав жінок, усе частіше спостерігаються спроби держави обмежити наші репродуктивні та соціальні права. Тому ми об’єднуємося для того, щоб жінок нарешті почули. Ми виступаємо проти домашнього насильства, сексуального насильства, сексизму, низької оплати праці, репродуктивного насильства та дискримінації на роботі, – стверджують організаторки щорічної події. – Ми вимагаємо ратифікації Стамбульської конвенції, спрямованої на запобігання домашнього насильства та насильства щодо жінок, захист і підтримку постраждалих, а також на залучення винних до відповідальності».

О 17.00 у Бібліотеці на Ринку (пл. Ринок, 9) гостей чекають на читаннях поезії «Голосні». Жіночою називають риму, в якій наголос падає на передостанній склад. Голосними називають тих, кого можна почути навіть у галасливому натовпі. Голосних звуків в українській мові менше, аніж приголосних, але вони відіграють вирішальну роль у словотворі. Саме тому 8 березня п’ять українських поеток: Маріанна Кіяновська, Ірина Старовойт, Галка Крук, Юлія Мусаковська і Ольга Поворозник читатимуть свої вірші. Адже жінки в українській літературі повинні бути помітними та почутими, а їхні голоси звучати нарівні з іншими!

О 18.00 у SOVA Space (пл. Міцкевича, 8, 4 поверх) мистецтвознавиця, кураторка та художниця Аніта Немет і Ксеня Кропоткіна прочитають лекцію «Жінка і тату» про татуювання, його історію та сучасне сприйняття в контексті жіночої тілесності. Підшкірне оздоблення вже давно стало невід’ємною частиною сьогодення. Проте його місце та розвиток у традиційних культурах, символіка та значення зазвичай не відомі широкому загалу.

9 березня о 15.00 у Центрі міської історії (вул. Богомольця, 6) організують захід «Жінки в АТО та ООС в оптиці різних політичних ідеологій». НАТО визначає конфлікт на сході України як гібридну війну. Що таке гібридна війна? Чи впливає вона на всіх однаково? Чи є війна гендерно нейтральною? Сьогодні не меншого, а щонайменше такого ж значення, як і класичні бойові дії, набувають «медіанаповнення і медіаманіпуляції» на тему цих бойових зіткнень.

Феміністка, дослідниця жіночої історії, яка здобуває ступінь магістра в Українському католицькому університеті, активістка Феміністичної майстерні Олександра Канцер, спираючись на закордонні та українські дослідження, розповість про те, як участь жінок у війні подають різні медіа та партії з різних точок політичного спектру. Як до участі жінок в АТО ставляться класичні ліберали, республіканці, феміністки-анархістки чи консерватори? Відповіді на ці та інші питання почуєте на презентації.

10 березня о 18.30 у Книгарні «Є» (пр. Свободи, 7) відбудеться лекція докторки історичних наук, старшої наукової співробітниці відділу соціальної антропології Інституту народознавства НАН України Оксани Кісь «Жіночий рух в пострадянській Україні: страсті за фемінізмом». Із неї ви дізнаєтеся про етапи становлення жіночого активізму в Україні від пізньорадянських матерналістських і традиціоналістських організацій до сучасних анархофеміністських і радикальних жіночих ініціатив, включно з різними спробами популяризації феміністських ідей та практик. Окрему увагу Оксана Кісь зверне на роль Міжнародного жіночого дня в піднесенні феміністської свідомості та розвитку солідарності жіночих груп. Науковиця розкаже про використання соціальних мереж як інструменту низового фемактивізму і вплив Революції Гідності та війни на Донбасі на поширення фемінізму в Україні. Подія відбудеться за підтримки представництва Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.

Закриватимуть програму «Феміністична весна» 11 березня о 19.00 та 21.00 спеціальні  кіноперегляди в «Кінопалаці» (вул. Театральна, 22). Вам запропонують добірку короткометражних фільмів SUPERGIRLS-2020, які розкажуть, як воно – бути жінкою сьогодні.

«У ХХІ столітті ми посилаємо людей туристами в космос, проте не можемо послати фото жіночого оголеного тіла навіть у інстаграм. Когось вони шокують, у когось викликають нерозуміння чи сум’яття. Та ми залишаємо за собою право ними пишатися, а вам пропонуємо їх не боятися, – кажуть представниці мистецької формації Wiz-Art. –  Сміливі й неоднозначні, мрійливі і тілесні, веселі й недолугі подруги, сестри, матері, дочки, бабусі, дружини, коханки у фільмах про сильних і вільних».

Фільми демонструватимуть мовою оригіналу з українськими та англійськими субтитрами. Після показів, які відбудуться за підтримки Австрійського бюро кооперації у Львові, вам запропонують коротку сесію «Питань і відповідей» із режисерками фільмів «Час чекання» (2017 р.) та «Нормальна» (2018 р.) Кларою Штерн із Австрії та Діаною Горбань із України.