У четвер, 6 лютого, о 16.00 у Львівському палаці мистецтв (вул. Коперника, 17) відбудеться презентація книги «Собор Бориса Возницького. Спогади, роздуми». Упорядницею книги є Лариса Возницька-Разінкова. В програмі презентації обговорення-дискусія за участі істориків, мистецтвознавців, митців, духовенства, політичних діячів, однодумців справи Героя України, патріарха музейництва Бориса Возницького.

Спогади Бориса Возницького – це і його довірлива сповідь, і заповіт нащадкам перед лицем вічності. Життєпис великого музейника виходить далеко за межі звичного реєстру подій та фактів. Його внесок в українську культуру і музейну справу неможливо переоцінити і важко перевершити. Результатом подвижницької праці мистецтвознавця та організованого ним колективу став розвиток Львівської національної галереї мистецтв. Адже саме Борис Возницький створив 16 музеїв-відділів цієї найбільшої музейної установи України європейського значення, що зараз носить його ім’я. Разом із колегами він зібрав і врятував від знищення понад 36 тисяч унікальних експонатів, серед яких твори Йогана-Георга Пінзеля, Мартіно Альтамонте, Бертеля Торвальсена, надгробні скульптурні композиції, гобелени, меблі, вівтарі, дерев’яні поліхромовані скульптури, предмети ужиткового мистецтва, що сьогодні входять до колекції не лише ЛНГМ ім. Б.Г. Возницького, а й інших музеїв.

Борис Возницький постійно був у русі, тому, зі слів його доньки, спогади писав спонтанно, у вільні хвилини. Він багато працював, зокрема й фізично, аж до виснаження, постійно розривався між філіями галереї, їздив у зарубіжні відрядження як головний музейник України.

«Це видання – лише частка життєпису Бориса Возницького. Та навіть окремі його фрагменти надзвичайно яскраві й захопливі. У цих спогадах – природна вдача Возницького: жодного зовнішнього пафосу, самозвеличення, амбіцій – лише робота, – пояснює Лариса Возницька-Разінкова. – «Тріумфальною аркою» Бориса Возницького та його колективу є розгорнута в часі та просторі Львівська національна галерея мистецтв (замки, палаци, вежі, шедеври старожитності, дух історії і велич культури). У символічному плані – це Собор Бориса Возницького».