У центрі сюжету нового роману відомої української письменниці Софії Андрухович – чоловік, понівечений до непізнаваності в одній із гарячих точок на сході України. Він живий, однак отримані травми призвели до повної втрати пам’яті: герой твору не пам’ятає ні імені свого, ні походження, ні загалом жодного фрагменту зі свого попереднього життя. Але любов і терпіння жінки, яка віднаходить чоловіка в такому стані, здатні зшивати докупи спільну історію.

Найбільше озеро в Європі – Амадока, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами. Як безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури і що залишається натомість? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Як авторка поєднує сьогодення і минуле? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини? Вже незабаром шукайте відповідь у книжці «Амадока».

Варто зауважити, що торік у Видавництві Старого Лева побачило світ перевидання книги Софії Андрухович «Фелікс Австрія» у новій кінообкладинці, а в січні на великі екрани вийшла екранізація роману – фільм «Віддана».

Для фанатів історій про Франческу є хороша новина: Дорж Бату продовжує свою письменницьку кар’єру. Незабаром вийде друком ще одна книжка автора – роман «Моцарт 2.0». Її події розгортаються у 2018 році, і аж ніяк не у Відні. Що спільного в юної українки Станіслави, котра працює офіціанткою у ресторані на Мангеттені, і найвидатнішого композитора усіх часів, котрий грав перед монархами і був шанований простим народом? У Нью-Йорку вони обоє нелегали. Як складуться їхні долі і кого вони зустрінуть на своєму шляху? Чи визнає світ талант Моцарта вдруге, і що важливіше – гроші, слава чи дружба?

Імена деяких героїв справжні, імена деяких змінені, тому збіг реальності і вигадки запланований, але ми зробимо вигляд, що це цілком випадково. У цій книжці на вас чекають багато сюрпризів, зокрема візуальних і музичних.

Цього року Старий Лев потішить і любителів поезії. Вже за кілька місяців вийде друком книжка Ірини Шувалової «Каміньсадліс». Зі слів Костянтина Москальця – автора передмови до збірки, у своїх віршах поетка створює іронічно-містичний сюжет, «ходить світом поетичного свого неба, роздає нам узори й букети віршів, сузір’я слів, мозаїчні сюжети старанно дібраних звуків».

Письменник переконаний, що вірші Ірини Шувалової аж просяться бути покладеними на музику і співаними вголос: «Суцільна просотаність її кращих поезій найрізноманітнішими ритмами, трепетне, щоб не сказати – побожне, ставлення до звуку і звукопису нагадують про споконвічні джерела співу, вільні від пов’язаності письмом».