Міжнародний фестиваль музичного мистецтва "Віртуози", що закінчився у нашому місті разом із останнім днем весни, цього року відбувався у ритмі, трохи схожім до пунктирного.

Певних нерівностей, котрі часто є і поштовхом до більшого динамізму, надали двадцять восьмому вже за рахунком фестивалю як різноманітні стилі (в його програмах була представлена не лише класика, але й джаз і навіть естрада), так і вибір виконавців: поряд із запрошеними солістами, колективами та диригентами вже традиційно виступило чимало львівських музикантів. А деякі з них навіть створили свій власний "пунктир" на фестивальних афішах, презентуючи по кілька програм у різних жанрах.

Чи не найвиразнішу лінію запланували другого тижня фестивалю колишні львів'яни, а тепер відомі музиканти США, піаніст Володимир Винницький та віолончелістка Наталія Хома, а також уродженець України, французький скрипаль Олександр Брусіловський та його молодий, але вже добре відомий загалу львівський колега Назарій Пилатюк. Стартував цей неординарний квартет у спільному вечорі камерного музикування для справжніх гурманів: "на перше" витончений і дотепний Гайдн, де виконавці відчували і розуміли одне одного буквально з півзвука та півпогляду. Потім - легка перекуска в Cafe-music сучасного американського композитора Пола Шонфілда, а на завершення -  монументальне "Елегійне тріо" П.Чайковського.

І вже через день дует скрипалів Н.Пилатюка та О.Брусіловського зустрівся на сцені знову - в програмі "Для двох скрипок" у супроводі камерного оркестру "Академія" під батутою Ігоря Пилатюка. Хронологія та географія репертуару знову змінювалися із калейдоскопічною швидкістю: зал ледве встигав вітати "старих знайомих", як-то Подвійний концерт Й.С.Баха чи Кончерто-гроссо №1 Альфреда Шнітке. А поміж тим - демонстрація найвищої майстерності солістів. Олександр Брусіловський обрав для такого "попису" Концертну фантазію на теми з опери Дж.Гершвіна "Поргі і Бесс" російського композитора Ігоря Фролова і... справився із цим завдання не згірш від деяких уже відомих львів'янам місцевих солістів. Натомість Назарій Пилатюк удруге з інтервалом у місяць захопив публіку паганінівським "Пальпіті", віртуозність якого не раз примушувала слухачів тамувати подих, а серце - битися швидше (невипадково й назву цієї фантазії на тему з опери Россіні "Танкред" можна перекласти як "серцебиття").

Вечір солістів-віртуозів відбувся і на закриття фестивалю. У ньому не лише з хрестоматійними, але багато в чому - еталонними виконаннями концертів А.Дворжака та П.Чайковського виступили відповідно Наталія Хома та Володимир Винницький. А Назарій Пилатюк ознайомив львів'ян із скрипковим концертом польського композитора початку ХХ ст. Мєчислава Карловіча. Така активна присутність молодого віртуоза на фестивалі виявилась для нього чи не поважнішою за випускні іспити в магістратурі Львівської національної музичної академії (які також у травні залишилися позаду) й стали водночас "зустріччю на прощання": з початком наступного сезону скрипаль займе місце за пультом першої скрипки симфонічного оркестру міста Ополє, ставши наймолодшим концертмейстером за всю історію музики Речі Посполитої (таким "титулом" вже нагородили Н.Пилатюка в Польщі). Символічно, що й фінальним концертом "Віртуозів" у Львові за участі Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії диригував художній керівник опольського колективу Богуслав Давідов.

Та ледь встигли вщухнути оплески симфонічним "Віртуозам", як уже завтра запросить шанувальників хорової музики "Gloria-Choir-Fest".