Монографія Василя Косіва розкриває особливості зображення української ідентичності в графічному дизайні Радянської України та української діаспори 1945 – 1989 років. На матеріалах українського радянського плакату й обкладинок періодичних видань діаспори, архівних документів та інтерв’ю з авторами з’ясовуються контексти появи творів, окреслюється семантика символів, які застосовували для візуальної репрезентації української ідентичності, розкриваються засоби творення образів України й українців, проводиться аналіз стилістики зображень, її зв’язок з дизайнерськими напрямами ХХ століття.

Окрім цього видання, на головний приз претендували “Ukraїner. Країна зсередини” Богдана Логвиненка від Видавництва Старого Лева та “На скелі віри. Митрополит Андрей Шептицький” Михайла Перуна і Оксани Гайової від видавництв “Апріорі” та “Артос”.

Ця книга говорить із читачем багатьма голосами та багатьма мовами. 30 байок Григорія Сковороди, написані староукраїнською мовою у 70-их роках XVIII століття, перекладені сучасною українською Назаром Федораком та проілюстровані творчою майстернею “Аґрафка”. Сковорода до кожного з текстів написав своє ж пояснення – силу, і в книзі ці сили посідають рівнозначно важливе місце з байками та ілюстраціями. Читач зануриться в інтелектуальну і візуальну мандрівку крізь епохи античності, бароко та сьогодення. Ілюстрації до кожної з байок поєднують у собі традицію і новаторство, класичні графічні техніки із сучасними експериментами. Тут давні барокові гравюри транспоновані в цифрову еру, немовби хтось надіслав їх з минулого за допомоги бінарного коду. Кожен образ – це візуальний ребус із багатьма прихованими символами, алюзіями з Біблії, цитатами автора і латинськими прислів’ями.

Дія роману розгортається в Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обійшлося: українських літераторів – колег по перу, сусідів по дому – нацьковували один на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації: хто з високо піднятою головою і усмішкою на вустах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління… Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника – між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту. Літературне життя 1940-их, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира – це те тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

До книги Василя Голобородька (1945 р.н.) – чільного представника Київської школи поетів, одного з найвідоміших у світовому літературному контексті українських поетів XX століття – ввійшли вибрані вірші майже з усіх його поетичних збірок. Попри радянську цензуру та гоніння поет зумів залишитися нонконформістом, зробивши значний внесок у літературний процес. Свого часу в Белграді вийшла антологія світової поезії XX століття з промовистою назвою “Від бенгальця Рабіндраната Тагора до українця Василя Голобородька”. А 1966 року Голобородько написав пророчого вірша, який починався так: “Викрали моє ім’я...” І ось 2016 року в нього таки викрали ім’я, назвавши ним головного героя розважального серіалу “Слуга народу”... Проте, як свідчить історія, Поет теж має шанс на перемогу. Але, мабуть, тільки після земного життя...

Чому Японію називають Країною Квітучої Вишні? Що означає червоне коло на японському прапорі? Чи “дай дзьо-о-обу” точно означає, що вас хочуть поцілувати? Звідки взялася Хелло Кітті? Чому в Японії квартирні злодії скидають взуття, перш ніж обікрасти помешкання? Ця книжка – справжня мандрівка Японією. У ній ви прочитаєте про японські ієрогліфи та мову, про те, як їдять на матах, як відбувається чайна церемонія, про кімоно, оригамі, бойові мистецтва, аніме та комікси і ще про багато інших, відомих і не дуже японських дивовиж. “Звертаючись до японця чи японки, ми додаємо до прізвища “сан”. До пана Танакі, таким чином, ми звернемося Танака-сан, а до пані Сузуку – “Сузукі-сан”. Проте чому про найвищу гору Японії кажуть “Фудзі-сан”? Невже японці так її шанують? Аж ніяк. Просто слово “сан” японською означає ще й “гора”.

Шон Керролл – активний фізик-теоретик – написав чудову книжку про сенс нашого Всесвіту і життя. Елегантно й чітко описуючи найскладніші поняття сучасної фізики, він доступно розповідає не лише про бозон Гіґґза та додаткові виміри, але й допомагає нам зрозуміти, хто ми є і де перебуваємо. Простір і час безмірні, але розуміння цього не повинно знецінювати людське життя, навпаки – йому треба надати нового сенсу. “Велика картина” – безпрецедентний науковий світогляд, прояв думки високого лету, що зберігатиметься на полицях поряд із роботами Стівена Гокінга, Карла Саґтана, Даніеля Деннета впродовж багатьох років.

Третє лютого 1945 року. До вілл поблизу чорноморського курорту Ялта прибули два найпотужніші лідери демократичного світу – Рузвельт і Черчілль. Вони називали себе аргонавтами, які дісталися Чорноморського узбережжя, щоб відібрати золоте руно в дракона, який ніколи не спав. Золотим руном мало стати завершення війни, а драконом був господар маєтку Йосиф Сталін. Ця доленосна зустріч визначила стратегію перемоги над Німеччиною та Японією. Проте роками довкола наслідків Ялтинської конференції точаться запеклі суперечки: чи не поклало це початок холодній війні? Чи відповідало американським інтересам наполягання приєднати СРСР до війни з Японією? Хто продав Східну Європу? Чи дійсно західні лідери могли змінити в Ялті хід історії? Спираючись на нещодавно розсекречені радянські документи, неопубліковані щоденники, листи й протоколи зустрічей, Сергій Плохій не просто дає відповіді на ці запитання, а й ставить нові, не менш гострі та провокативні.

“Троє проти Зла” – це український пригодницький комікс про двох друзів – Антона і Ореста, які вирушили у казковий світ, щоби врятувати свого третього друга. Посередні пригоди Антона і Ореста тривають. Друзі подорожують далі – зустрічають нових і старих людей, їжаків, котів та інших магічних істот. Зараз вони у Шостому Королівстві, де ось-ось має статися щось неочікуване.