Із 5 по 8 вересня у серці Буковини – Чернівцях триватиме Х Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz. У попередньому номері газети ми розповідали про події, які підготували організатори проєкту. Сьогодні розкажемо про книжкові новинки, які побачать світ до фестивалю.
Андрій Любка ”У пошуках варварів. Подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкани” (Meridian Czernowitz)
За жанром це нон фікшн, приватний щоденник численних подорожей до популярних місць, столиць, але також до загублених в часі та просторі провінцій і невизнаних республік. Це розповідь про землі й народи між Одесою та Трієстом, про краї, де починаються й не закінчуються Балкани. Чому серби не люблять хорватів, а словенці не вважають себе балканцями, як Дунай не лише ділить, а й сполучає Європу, де і коли македонські ”даїшники” видурюють хабарі, в яку дівчину з Бухареста автор міг би закохатися, скільки можна випити ракії в Сараєві й узо в грецькій таверні? Про це та інше автор розповідає інколи з гумором, а інколи по-науковому ретельно, долає кордони і ставить під сумнів стереотипи, знайомиться і свариться, шукає нічліг і вдає із себе словака – одне слово, робить усе, що треба робити, шукаючи варварів.
Обкладинку до видання зробила Анна Стьопіна. В її оформленні використана картина Павле Сімича ”Заснування села Неузине” (1835 р.) із фондів Національного музею Сербії в Белграді.
Перша презентація книжки відбудеться у Чернівцях в рамках фестивалю Meridian Czernowitz, друга – на 26 Book Forum у Львові, а саме 21 вересня о 16.30 в дворику гуртожитку Університету банківської справи (вул. Коперника, 14).
Тарас Прохасько ”Так, але...” (Meridian Czernowitz)
Це нова прозова збірка автора. Як пише Олександр Бойченко, Тарас Прохасько, який віддавна обіцяє нам написати роман, знову його не написав. ”Зате написав – у своєму ні з ким не сплутувальному стилі – серію шкіців чи, може, есеїв. Про що? Про одне й те саме: про майбутнє, яке було давно, і про все, що вже є, але не знати, як довго ще буде. Зокрема, про такі прості речі, як балькони й фіранки, світло й каміння, гойдалки й туалети, проходи містом і знімання фільму в Карпатах, формула щастя і фактор впливу, бабінтон і зельбсферштендліх тощо, – каже він. – А також про те, що спати треба уважно, снідати по-своєму, а дивитися, зміщуючи візир. Так, але не це тут головне. Бо головний тут – тип оповіді, в якому рефлексії стають елементами сюжету й оприявнюються не як написані постфактум, а як проговорені в момент народження. І тому ніякі це не шкіци й не есеї, а оповідання в найстрогішому значенні цього слова”.
Олена Андрейчикова ”Тінь у профіль” (Meridian Czernowitz)
Що може дозволити собі жінка в цьому світі? На Сході, на Заході, в далекій незрозумілій країні чи в сусідній кімнаті. Жінка, що перебуває в полоні віковічних забобонів, чи та, яка вважає, що їй вдалося подолати їх. Історія одного забороненого кохання, що заснована на реальних подіях, надихає інших жінок і чоловіків замислитися над своєю долею. І Хельгу – наївну вчительку з Данії, яка мріє про довічний шлюб, і її обранця – вдавано байдужого американця Хока, і жінку, що вимушено переїхала з України в далекий Бахрейн та з доброї волі прийняла іслам, і індуса, що втікає з рідної країни, скоївши злочин через зраджену любов, і оповідачку, яка разом із цією історією переосмислює кожне своє рішення, кожен свій крок назустріч свободі. Свободі вільного вибору, якого жадають її душа, її тіло, її сміливість, її єство.
Христя Венгринюк ”Про мого білого старого Качура” (”Чорні вівці”)
Це казка у віршах для дорослих, де кожен зможе знайти свою Істину, Друга, Батька, Призначення. Хто ж цей білий старий Качур? Чому в нього випечені очі та де він ховає всі гільйотини світу? У цій книжці авторка заговорила іншою мовою – мовою Болю.
Христя каже, що віршів до книги не могло бути ні більше, ні менше і що вона лише довершила цей монолог наївними ілюстраціями, створеними олівцем. Прості та дитячі, на перший погляд, вони приховують багато підказок до кожного тексту. В кожного з нас насправді є власний білий старий Качур, і приходить він саме тоді… Тоді!