Кінострічку “Влада” Адам МакКей зняв на основі реальних подій. Головний герой фільму Дік Чейні був віце-президентом США з 2001 по 2009 рік, служив у адміністраціях чотирьох президентів та пробув при владі 20 років. Завдяки своєму розуму, непересічному вмінню переконувати та доступу до найвищих ешелонів влади він зумів назавжди змінити хід історії. Втілити політика на екрані довірили Крістіну Бейлу. Аби вжитися в роль, Крістін Бейл передивлявся безліч відео із Чейні, навчився копіювати його рухи, міміку та… погладшав на 18 кілограмів.

Біографічна драма Джейсона Ратмана “Лідер перегонів” переносить глядачів у 1988 рік. США поринули в президентські вибори, явним фаворитом яких є молодий сенатор Гері Харт. Він уміє так просто і доступно пояснити політичні процеси і терміни, що їх може зрозуміти кожен. Політик мав усі шанси стати президентом, але... його звинуватили в подружній зраді. Преса стежила за кожним його кроком і перетворила чутки про походеньки чоловіка на факт. Цей випадок увійшов до світової історії, змінивши долю не лише однієї людини, але й цілої країни.

“Вотерґейт: падіння Білого дому” Пітер Ландесман зняв за автобіографією Марка Фелта. Часи президентства республіканця Річарда Ніксона. До президентських виборів у США залишається чотири місяці. У комплексі Вотерґейт затримують п’ятьох осіб, які проникли до штабу демократів, встановили там прослуховувальні пристрої та сфотографували документи. Хтось із верхівки ФБР регулярно інформує пресу про хід справи. Судові розслідування інциденту, попри всі спроби Ніксона зашкодити правосуддю, призвели до його відставки в 1974 році. І як виявилось, у 2005 році інформатором був заступник очільника ФБР Марк Фелт.

Біографічна комедія Армандо Яннуччі “Смерть Сталіна” – це адаптація графічної новели Фабьєна Нурі та Тьєррі Робінса. Сталін був знаковою постаттю у всесвітній історії. Його боялися абсолютно всі, навіть найближчі соратники, не те що простий народ. Але 5 березня 1953 року великого вождя та диктатора не стало, і почалася справжня боротьба за місце Генсека СРСР. Маленков, Хрущов, Берія, навіть Василь Сталін готові взяти на себе нелегкий тягар правителя. Знав би Сталін, що відбуватиметься після його смерті, відмовився б помирати.

Біографічна драма Джо Райта “Темні часи” розповідає про Вінстона Черчилля на початку Другої світової війни. Уряд Великобританії постає перед вибором – продовжувати боротьбу або домовлятися про перемир’я. Нацисти начебто мають перевагу в силі, велика частина армії Великобританії перебуває в облозі на пляжах Дюнкерка, але новообраний прем’єр-міністр Вінстон Черчилль має свій план дій. Він не збирається ні з ким домовлятися, бо розуміє, до яких наслідків це може призвести. Черчилль повинен контролювати незгодних міністрів і боротися за життя кожного громадянина Великобританії.

Назва драми “Березневі іди” Джоржа Клуні – це посилання до історичної події. Так називають день 15 березня за давньоримським календарем – день убивства Юлія Цезаря. В центрі сюжету – політична підкилимна боротьба під час виборчої кампанії кандидата в президенти США Говарда Діна. Клуні показав, як насправді відбувається агітація, якими способами схилити на свій бік електорат, як управляти настроями натовпу і нав’язувати свою думку, ставити на кін людські життя, які при функціонуванні такої системи виявляються простим сміттям.

Біографічний фільм “Дж. Едгар” Клінта Іствуда розповідає про Джона-Едгара Гувера, який був директором ФБР із 1924 року до самої своєї смерті в 1972-ому. Все своє життя Джон-Едгар Гувер просувався шляхом до вершини влади і, досягнувши її, утримував протягом п’ятдесяти років. Він оголосив війну гангстерам і Ку-клукс-клану, у той же час збираючи інформацію на відомих зірок Голлівуду та політиків. Гувер пережив вісьмох президентів і три війни та робив усе, щоб вберегти своїх співгромадян у рамках правового поля чи поза ним.

Історичну драму “Фрост проти Ніксона” Рон Говард зняв за однойменною п’єсою Пітера Моргана, заснованою на реальних подіях. Вотерґейтський скандал став причиною відставки тодішнього президента США Річарда Ніксона. Три роки він мовчав, але в 1977-ому дав ексклюзивне інтерв’ю британському журналістові і телеведучому Девіду Фросту. Адже всі чекали на публічну сповідь політика. Проте ця розмова зі сповіді перетворилася на інтелектуальну битву і згодом увійшла в історію американської тележурналістики.

Комедія “День виборів” Олега Фоміна створена за мотивами однойменної вистави. Директору “Як би радіо” подзвонив загадковий олігарх і доручив провести виборчу кампанію, яка приведе Цапліна на пост губернатора. Кращі уми радіостанції беруться до роботи – треба зробити кандидата пізнаваним і відбирати голоси виборців у сильних і хитрих конкурентів. Робота виборчого штабу супроводжується жартами, комічними моментами і каламбурами. А слова з пісні “Вибори” гурту “Ленінград”, яку Сергій Шнуров виконує у фільмі, й досі цитують під час ледь не кожних виборів.